Фармакодинаміка.
Орнідазол – протипротозойний та антибактеріальний засіб, похідне 5-нітроімідазолу. Легко проникає у мікробну клітину і, зв’язуючись із ДНК, порушує процес реплікації.
Орнідазол активний щодо Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica, Giardia lamblia (Giardia intestinalis), а також деяких анаеробних бактерій, таких як Bacteroides (B. fragilis, Prevotella melaninogenica, Porphyromonas spp.), Fusobacterium spp., анаеробних бактерій: Clostridium spp., чутливих штамів Eubacterium spp.; анаеробних коків: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
Механізм дії орнідазолу пов’язаний з порушенням структури ДНК з вибірковою активністю щодо мікроорганізмів, які мають ферментні системи, здатні відновлювати нітрогрупу і каталізувати взаємодію білків групи феридоксинів із нітросполуками. Після проникнення орнідазолу в мікробну клітину механізм його дії зумовлений відновленням нітрогрупи під впливом нітроредуктаз мікроорганізму та активністю уже відновленого нітроімідазолу. Продукти відновлення утворюють комплекси з ДНК, спричиняючи її деградацію, порушують процеси реплікації і транскрипції ДНК. Крім того, продукти метаболізму орнідазолу мають цитотоксичні властивості і порушують процеси клітинного дихання.
Фармакокінетика.
Розподіл. Через 1 та 24 години після внутрішньовенного болюсного введення 1 г концентрація орнідазолу у плазмі крові становить 17,7 та 4,9 мкг/мл відповідно. Після повільного внутрішньовенного введення разової дози 20 мг/кг концентрація (Cmax) у плазмі крові ̶ 18,7 мкг/мл, через 24 години ̶ 7,32 мкг/мл.
Площа під фармакокінетичною кривою AUC становить приблизно 185 мг/л/год при застосуванні разової внутрішньовенної дози 500 мг і 375 мг/л/год для дози 1 г.
Об’єм розподілу після внутрішньовенного введення: 0,7–0,9 л/кг. Зв’язування орнідазолу з білками плазми крові становить менше 15 %. Діюча речовина лікарського засобу проникає у спинномозкову рідину, інші рідини організму та у тканини.
Оптимальна концентрація орнідазолу у плазмі крові перебуває у діапазоні 6–36 мг/л, тобто на рівні, який вважається оптимальним для показань до застосування лікарського засобу.
Метаболізм. Понад 90 % орнідазолу метаболізується. Два основні метаболіти володіють приблизно такою ж активністю відносно анаеробних бактерій, що й орнідазол.
Виведення. Період напіввиведення становить 13 годин. Після одноразового застосування 85 % дози виводиться протягом перших 5 днів, більша частина із сечею (63 % у формі метаболітів) та фекаліями (22 %). Приблизно 4 % застосованої дози виводиться нирками у незміненому вигляді. Коефіцієнт кумуляції після багаторазового застосування доз 500 мг або 1000 мг здоровими добровольцями через кожні 12 годин дорівнював 1,5–2,5.
Особливі групи пацієнтів.
Пацієнти із захворюваннями печінки. Період напіввиведення орнідазолу у пацієнтів із цирозом печінки збільшується до 22 годин, кліренс зменшується (35 порівняно з 51 мл/хв) порівняно зі здоровими особами.
Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок фармакокінетика не змінюється. Орнідазол виводиться за допомогою гемодіалізу.
Діти. Фармакокінетика орнідазолу у дітей (у тому числі новонароджених) подібна до фармакокінетики дорослих.