Фармакодинаміка.
α-ліпоєва кислота відіграє роль коензиму в окиснювальному декарбоксилюванні α-кетокислот.
Гіперглікемія, спричинена цукровим діабетом, призводить до накопичення глюкози на матричних білках кровоносних судин і формування так званих «кінцевих продуктів надлишкового глікозилювання». Цей процес призводить до зниження ендоневрального кровотоку та ендоневральної гіпоксії/ішемії, що поєднується з підвищеною продукцією вільних радикалів кисню, які призводять до ушкодження периферичного нерва.
Дослідження на тваринах показали, що α-ліпоєва кислота впливає на біохімічні процеси, спричинені стрептозотоциніндукованим діабетом, що призводить до поліпшення ендоневрального кровотоку та підвищення рівня фізіологічного антиоксиданту глютатіону, а також як антиоксидант знижує кількість вільних радикалів кисню в діабетично зміненому нерві.
Ефекти, що спостерігалися у процесі експерименту, вказують на те, що функціонування периферичних нервів може бути поліпшене за допомогою α-ліпоєвої кислоти. Це має відношення до сенсорних порушень при діабетичній поліневропатії, що може проявитися в таких формах парестезії як печіння, біль, оніміння та «повзання мурашок».
Фармакокінетика.
Абсорбція
При пероральному застосуванні відбувається швидке всмоктування α-ліпоєвої кислоти. Завдяки значному ефекту «першого проходження» абсолютна біодоступність α-ліпоєвої кислоти (яка визначається як материнська субстанція) при пероральному прийомі становить приблизно 20 % порівняно з такою при внутрішньовенному введенні.
Подібно до розчину для перорального прийому, що є стандартом як лікарська форма з максимальним всмоктуванням, у таблеток α-ліпоєвої кислоти профіль абсорбції зі швидким припливом активної речовини, що супроводжується зниженням міжіндивідуальної варіабельності. Відносна біодоступність таблеток (порівняно з розчином для перорального прийому) становить > 60 %. Максимальна концентрація у плазмі крові на рівні 4 мкг/мл була відзначена приблизно через 0,5 години після прийому внутрішньо 600 мг α-ліпоєвої кислоти.
Біотрансформація
Біотрансформація α-ліпоєвої кислоти відбувається переважно за рахунок окисного скорочення бічних ланцюжків (β-окиснення) і/або за допомогою S-метилювання відповідних тіолів.
Виведення
Завдяки швидкому розподілу у тканинах період напіввиведення α-ліпоєвої кислоти становить приблизно 25 хвилин.
Експерименти на тваринах (щури, собаки) із використанням радіоактивних міток показали виведення α-ліпоєвої кислоти переважно нирками на 80-90 %, переважно у формі метаболітів. У людини лише незначна частина незміненої речовини залишається у сечі.