L-карнітин (левокарнітин) є вітаміноподібною речовиною, яка в природних умовах синтезується в печінці, нирках і мозковій тканині з амінокислот лізину та метіоніну, в плазмі крові знаходиться у вільній формі та у формі ефірів. L-карнітин є головним кофактором обміну жирних кислот у серці, печінці та скелетних м’язах, відіграє роль єдиного переносника довголанцюжкових жирних кислот у мітохондрії, де відбувається їх бета-окиснення з наступним утворенням АТФ. В умовах нормального кисневого забезпечення він переводить метаболізм клітин на окиснення жирних кислот як найбільш енергоємного субстрату, а в умовах гіпоксії L-карнітин виводить токсичні метаболіти жирних кислот з мітохондрій, переводячи метаболізм клітини на окиснення глюкози, проявляючи таким чином антигіпоксичну і антитоксичну властивості. Левокарнітин та споріднені речовини можуть регулювати імунні схеми, а їх вплив на функції імунних клітин ґрунтується на залежному від нього виробленні енергії з жирних кислот.
L-карнітин сприяє підтримці нормального енергетичного обміну речовин у клітинах м’язів, поліпшенню відновлення м’язів після навантажень, допомагає підтримувати оптимальний розвиток рухових функцій. L-карнітин і його ефіри не тільки беруть участь в енергетичному обміні клітин м’язів серця завдяки перенесенню довголанцюжкових жирних кислот з цитоплазми в мітохондрії, але й виявляють інші життєво важливі властивості. Вони проявляють антиоксидантну і протизапальну активність на різних рівнях. Встановлено, що L-карнітин є прямим антиоксидантом і виводить вже утворені радикали кисню, а також пригнічує генерацію радикалів, сприяє виведенню з цитоплазми метаболітів і токсичних речовин, покращує метаболічні процеси, прискорює ріст, спричиняє збільшення м’язової маси, сприяє нормалізації основного обміну, зменшує ознаки фізичного і психічного перенапруження, проявляє нейро-, гепато- та кардіопротекторну властивості, стимулює клітинний імунітет, підвищує концентрацію уваги.
Особлива увага приділяється здатності L-карнітину виступати в якості активного чинника, що впливає на транскрипцію генів, які контролюють виживання клітин в умовах оксидативного стресу і запалення.
L-лізин – незамінна амінокислота – є необхідним будівельним блоком для всіх білків в організмі людини, бере участь у всіх процесах асиміляції та росту, сприяє осифікації та росту кісткової тканини, стимулює мітоз клітин, покращує овогенез і сперматогенез, виявляє пряму противірусну дію на віруси простого герпесу. L-лізин відіграє важливу роль в абсорбції кальцію, нарощуванні м'язової маси, відновленні після хірургічних втручань або спортивних травм, а також виробленні організмом гормонів, ферментів і антитіл. Причиною розвитку лізин-дефіциту можуть бути регулярні стреси, які спричиняють швидше «витрачання» лізину. Якщо стресова ситуація повторюється досить часто протягом короткого періоду часу, організм не встигає поповнити запаси розтраченої амінокислоти. Наслідком нестачі L-лізину вважають анемію, схильність до вірусних захворювань, проблеми з функціонуванням чоловічої статевої системи, порушення менструального циклу у жінок, втрату волосся, почервоніння очей (з'являється судинна сітка на оболонці очей).
Соєвий лецитин містить фосфатидилхолін – фосфоліпід, який є активним інгредієнтом дієтичної добавки. Фосфоліпіди мають особливе значення у фізіології нервової, гепатобіліарної, серцево-судинної системи – вони є будівельним матеріалом усіх клітинних мембран. Під дією різних факторів (інфекцій, гіпоксії, гіпертермії, інтоксикації та ін.) знижується рівень фосфоліпідів. Пошкодження фосфоліпідного компонента мембран клітин запускає активацію фосфоліпаз і перекисного окислення ліпідів, у результаті чого виникає каскад біохімічних аномалій. Один з основних механізмів дії фосфатидилхоліну – відновлення структури мембран клітин печінки, головного мозку, серця, які приблизно на 75% (мембрани мітохондрій – на 92%) складаються з фосфоліпідів. Фосфоліпіди підтримують нормальну плинність і репарацію мембран, проявляють антиоксидантні властивості, захищають мітохондріальні і мікросомальні ферменти печінки від пошкодження, сприяють її нормальному функціонуванню. Крім того, фосфатидилхолін сприяє підтримці нормальної концентрації холестерину і ліпідів у крові, допомагає здоровому функціонуванню серця.
Бурштинова кислота є нормальним проміжним метаболітом і складовою частиною циклу Кребса. Перетворення бурштинової кислоти в організмі пов'язане з продукцією енергії, необхідної для забезпечення життєдіяльності. При зростанні навантаження на будь-яку з систем організму підтримка її роботи забезпечується переважно за рахунок окислення бурштинової кислоти. Потужність системи енергопродукції, що використовує бурштинову кислоту, в сотні разів перевершує всі інші системи енергоутворення організму. Саме це і забезпечує широкий діапазон неспецифічного оздоровчого впливу бурштинової кислоти і її солей. Крім того, бурштинова кислота володіє і такими властивостями, як ангіопротекторна і противірусна. В основі оздоровчої дії бурштинової кислоти і її сполук лежить модифікуючий вплив на процеси тканинного метаболізму – клітинне дихання, іонний транспорт, синтез білків, при цьому амплітуда і спрямованість модифікацій залежать від вихідного функціонального стану тканин, а її кінцевий результат виражається в оптимізації параметрів їх функціонування.
Вітамін В1 також бере участь у численних функціях організму, у тому числі: функціонуванні нервової системи і м'язів, надходженні електролітів у нервові і м'язові клітини і виведенні з них через іонні канали; численних ферментативних процесах через кофермент тіамінпірофосфат, вуглеводному обміні і продукції соляної кислоти, яка є необхідною для нормального травлення.
Вітамін В6 також сприяє регуляції гормональної активності, бере участь у метаболізмі білків та глікогену. В організмі людини вітамін B6 синтезуватися не може, отже, його необхідно отримувати в складі раціону, оскільки його похідний кофермент відіграє життєво важливу роль у функціонуванні приблизно 100 ферментів, які каталізують важливі хімічні реакції в організмі людини.
Вітамін B12 діє в тісному партнерстві з іншими вітамінами в синтезі складових для синтезу ДНК і РНК, а також у синтезі молекул, важливих для підтримання цілісності геному. Він є також необхідним для підтримання цілісності нервової системи і для синтезу молекул, які беруть участь у біосинтезі жирних кислот і виробництві енергії.
Вітаміни В1, В6 і В12 сприяють нормальному енергетичному метаболізму, роботі серця, нервової системи та нормальній психічній діяльності.
Вітамін В6 і вітамін В12 сприяють нормальній роботі імунної системи, зниженню втоми та підвищеної втомлюваності, утворенню червоних кров'яних тілець.
