Класифікація частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 — < 1/10; нечасто: ≥ 1/1000 — < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 — < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000; частота невідома: на основі наявних даних визначити частоту неможливо.
З боку імунної системи.
Частота невідома: інсуліновий аутоімунний синдром (див. розділ «Особливості застосування»).
Можуть виникати шкірні алергічні реакції у вигляді висипання, кропив’янки, свербежу, екземи, а також системні реакції аж до розвитку шоку.
З боку центральної нервової системи.
Дуже рідко: зміна або порушення смакових відчуттів, головний біль, припливи, підвищена пітливість, запаморочення, порушення зору. Після внутрішньовенного введення тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти спостерігались судоми та двоїння в очах. У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.
Невідомо: втрата свідомості, напади.
З боку травного тракту.
В окремих випадках при швидкому внутрішньовенному введенні препарату спостерігалися нудота, блювання, діарея, біль у животі, які минали самі по собі.
З боку гепатобіліарної системи.
Невідомо: холестатичний гепатит.
З боку системи кровотворення.
В окремих випадках спостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки/шкіру, гіпокоагуляція, тромбофлебіт.
Дуже рідко: геморагічні висипання (пурпура), порушення функції тромбоцитів.
Метаболічні порушення.
Дуже рідко: внаслідок покращеного засвоєння глюкози може знижуватися рівень цукру в крові, через що можлива поява подібних до гіпоглікемії симптомів, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головний біль, розлади зору.
З боку серцево-судинної системи.
При швидкому внутрішньовенному введенні можливі біль у ділянці серця, тахікардія, що минають самостійно.
Побічні реакції загального характеру та реакції в місці введення.
Часто: після швидкого внутрішньовенного введення можливі підвищення внутрішньочерепного тиску, респіраторний дистрес-синдром, що минають самі по собі.
Дуже рідко: у поодиноких випадках повідомлялося про реакції в місці введення та слабкість.
Повідомлення про можливі небажані реакції.
Повідомлення про можливі небажані реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування даного лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які можливі небажані реакції через національну систему фармаконагляду.