Фармакодинаміка.
α-ліпоєва кислота відіграє роль коензиму в окиснювальному декарбоксилюванні α-кетокислот.
Гіперглікемія, спричинена цукровим діабетом, призводить до накопичення глюкози на матричних білках кровоносних судин і формування так званих «кінцевих продуктів надлишкового глікозилювання». Цей процес призводить до зниження ендоневрального кровотоку та ендоневральної гіпоксії/ішемії, що поєднується з підвищеним продукуванням вільних радикалів кисню, які призводять до ушкодження периферичного нерва.
Дослідження на тваринах показали, що α-ліпоєва кислота впливає на біохімічні процеси, спричинені стрептозотоциніндукованим діабетом, що призводить до поліпшення ендоневрального кровотоку і підвищення рівня фізіологічного антиоксиданту глютатіону, а також як антиоксидант знижує кількість вільних радикалів кисню в діабетичнозміненому нерві.
Ефекти, що спостерігалися в ході експерименту, вказують на те, що функціонування периферичних нервів може бути поліпшене за допомогою α-ліпоєвої кислоти. Це має відношення до сенсорних порушень при діабетичній поліневропатії, що може проявитися в таких формах парестезії як печіння, біль, оніміння та «повзання мурашок».
Фармакокінетика. 
Після перорального прийому α-ліпоєва кислота швидко і майже повністю абсорбується з травного тракту. Завдяки значному ефекту «першого проходження» абсолютна біодоступність α-ліпоєвої кислоти (яка визначається як материнська субстанція) при пероральному прийомі становить приблизно 20 % порівняно з такою при внутрішньовенному введенні. Завдяки швидкому розподілу у тканинах період напіввиведення α-ліпоєвої кислоти становить приблизно 25 хвилин. Відносна біодоступність α-ліпоєвої кислоти (порівняно з розчином для перорального прийому) становить > 60 %. Максимальна концентрація у плазмі крові на рівні 4 мкг/мл була відзначена приблизно через 0,5 години після прийому внутрішньо 600 мг α-ліпоєвої кислоти. Експерименти на тваринах (щури, собаки) із використанням радіоактивних міток показали виведення препарату переважно нирками на 80–90 %, переважно у формі метаболітів. У людини лише незначна частина незміненої речовини залишається в сечі. Біотрансформація відбувається переважно за рахунок окисного скорочення бічних ланцюжків (β-окиснення) та/або за допомогою S-метилювання відповідних тіолів.