Будесонід не призначений для швидкого усунення гострих епізодів астми, що вимагають застосування інгаляційних бронходилататорів швидкої дії.
На тлі лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами може розвинутися кандидоз ротової порожнини. Ця інфекція може потребувати застосування відповідних протигрибкових препаратів, а для деяких пацієнтів може виникнути необхідність припинення лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами.
Слід уникати супутнього прийому будесоніду з кетоконазолом, інгібіторами протеази ВІЛ або іншими потужними інгібіторами ізоферменту СYР ЗА4. Якщо це неможливо, інтервал між застосуванням цих лікарських засобів та будесоніду має бути якомога довшим (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Необхідно дотримуватися особливої обережності під час зміни терапії з пероральних глюкокортикостероїдів на лікування препаратами для інгаляції. У цей період існує ризик виникнення тимчасової недостатності надниркових залоз.
У пацієнтів, яким була необхідна невідкладна терапія глюкокортикостероїдами у високих дозах або тривале лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами у найвищій рекомендованій дозі, також існує ризик розвитку порушення функції надниркових залоз у разі тяжкого стресу. У стресових ситуаціях або на період планового оперативного втручання можна розглянути збільшення дози пероральних глюкокортикостероїдів.
У період зменшення дози глюкокортикостероїдів деякі пацієнти можуть відчувати неспецифічні симптоми, наприклад м’язово-суглобовий біль. Виникнення таких симптомів, як втома, головний біль, нудота, блювання або інших схожих симптомів вказує на системну недостатність глюкокортикостероїдів.
Під час переходу з терапії пероральними глюкокортикостероїдами на лікування інгаляційними стероїдами може викликати появу алергічних реакцій, наприклад риніту або екземи, що раніше гальмувалися препаратом системної дії. З приводу цих станів слід призначити специфічне лікування антигістамінними засобами та (або) препаратами місцевої дії.
При застосуванні будь-яких інгаляційних глюкокортикостероїдів можуть виникати системні ефекти, особливо при застосуванні високих доз протягом тривалого періоду часу. Ймовірність виникнення таких ефектів значно менша при застосуванні інгаляційних кортикостероїдів, ніж пероральних.
Можливі системні ефекти включають синдром Іценка-Кушинга, кушингоїдні риси, пригнічення функції надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісток, катаракту, глаукому, ряд психічних і поведінкових розладів, у тому числі психомоторну гіперактивність, порушення сну, занепокоєння, депресію або прояви агресії, особливо у дітей (див. розділ «Побічні реакції»). Тому дозу інгаляційних глюкокортикостероїдів слід титрувати до найменшої ефективної дози, при якій зберігається ефективний контроль бронхіальної астми.
Препарат слід з особливою обережністю застосовувати пацієнтам з активною або неактивною формою туберкульозу легень та грибковими або вірусними інфекціями дихальних шляхів.
Як і у разі інших видів інгаляційної терапії, безпосередньо після застосування будесоніду може виникнути парадоксальний бронхоспазм, що супроводжується посиленням свистячого дихання одразу після інгаляції. Якщо таке трапиться, лікування інгаляційним будесонідом слід негайно припинити і оцінити стан пацієнта та, за потреби, розпочати альтернативну терапію.
Пацієнтів слід повідомити про необхідність звернення до лікаря, якщо симптоми захворювання не зменшуються при систематичному прийомі рекомендованих доз препарату.
У випадку загострення симптомів слід призначити додатковий короткий курс терапії пероральними глюкокортикостероїдами.
Порушення печінкової функції може впливати на виведення глюкокортикостероїдів з організму, оскільки зменшується швидкість виведення та збільшується системна експозиція. Необхідно попередити пацієнта про можливий розвиток побічних ефектів.
Пневмонія у пацієнтів із ХОЗЛ
У пацієнтів із ХОЗЛ, які приймають інгаляційні кортикостероїди, спостерігається збільшення частоти розвитку пневмонії, в тому числі пневмонії з необхідністю госпіталізації. Є деякі докази збільшення ризику виникнення пневмонії у зв’язку зі збільшенням дози стероїдів, але це не було однозначно доведено в усіх дослідженнях.
Немає однозначних клінічних доказів відмінностей поміж препаратами, що містять інгаляційні кортикостероїди, які стосуються ступеня ризику виникнення пневмонії.
Лікарі повинні особливо уважно спостерігати за пацієнтами з ХОЗЛ, перевіряти, чи не розвивається в них пневмонія, у зв’язку з тим, що клінічні симптоми таких захворювань та загострення ХОЗЛ часто схожі.
До факторів ризику виникнення пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ зараховуються: актуальне паління тютюну, літній вік, низький індекс маси тіла (ІМТ) та тяжка форма ХОЗЛ.
Порушення зору
Порушення зору може бути наслідком системного впливу та місцевого застосування кортикостероїдів. Якщо у пацієнта виникнуть такі симптоми, як затуманений зір або інші порушення зору, необхідно розглянути потребу направити його до окуліста з метою визначення можливих причин цих явищ, до яких можуть зараховуватися катаракта, глаукома або рідкі захворювання так, як центральна серозна хоріоретинопатія (CSCR), що спостерігалася після загального та місцевого прийому кортикостероїдів.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Більшість результатів проспективних епідеміологічних досліджень та міжнародні дані, одержані у післяреєстраційний період, вказують на те, що лікування інгаляційним будесонідом під час вагітності не призводило до небажаного впливу на здоровʼя плода/новонародженої дитини. Забезпечення відповідної терапії бронхіальної астми важливе як для плода, так і для матері. Дослідження на тваринах продемонстрували, що глюкокортикостероїди можуть спричиняти порушення розвитку. Проте ці дані не вважаються значущими для людини при застосуванні рекомендованих доз, але терапію інгаляційним будесонідом потрібно регулярно переглядати і застосовувати препарат у найнижчій ефективній дозі.
Введення будесоніду під час вагітності вимагає ретельного зважування користі для жінки порівняно з ризиком для плода. Інгаляційним глюкокортикостероїдам слід надавати перевагу перед пероральними глюкокортикостероїдами з огляду на меншу вираженість системних ефектів при застосуванні у дозах, необхідних для досягнення однакової відповіді з боку органів дихання.
Період годування груддю
Будесонід проникає у грудне молоко. Однак при застосуванні терапевтичних доз будесоніду не очікується жодного впливу на дитину, яка знаходиться на грудному годуванні. Будесонід можна застосовувати під час годування груддю.
Підтримуюче лікування інгаляційним будесонідом (200 або 400 мкг 2 рази на добу) у жінок із бронхіальною астмою, які годують груддю, призводить лише до незначної системної експозиції будесоніду у дітей, які знаходяться на грудному годуванні.
У фармакокінетичному дослідженні розрахована добова доза у грудної дитини становила 0,3 % від добової дози матері для обох доз, а середня концентрація в плазмі у грудних дітей була оцінена на рівні однієї шестисотої частини концентрації, яка спостерігається у плазмі крові матері, за умови, що робиться припущення про повну пероральну біодоступність у дитини. Концентрація будесоніду у всіх зразках плазми крові грудних дітей була меншою за межу кількісного визначення.
Враховуючи відомості про будесонід для інгаляційного введення і той факт, що будесонід демонструє лінійні ФК-властивості в межах інтервалів терапевтичних доз після назального, інгаляційного, перорального або ректального введення, очікується, що у дітей, яких годують груддю, експозиція будесоніду при застосуванні у терапевтичних дозах буде низькою.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Засіб Будіксон Неб не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.