Фармакодинаміка.
Альцмерат є засобом, який належить до групи центральних холіноміметиків із переважаючим впливом на центральну нервову систему (ЦНС). Холіну альфосцерат як носій холіну і попередній агент фосфатидилхоліну має потенційну спроможність запобігати і коригувати біохімічні ушкодження, які мають особливе значення серед патогенних факторів психоорганічного інволюційного синдрому, тобто може впливати на знижений холінергічний тонус і змінений фосфоліпідний склад оболонок нервових клітин. До складу препарату входить 40,5 % метаболічно захищеного холіну. Метаболічний захист забезпечує вивільнення холіну в головному мозку. Альцмерат позитивно впливає на функції пам’яті та пізнавальні здібності, а також на показники емоційного стану і поведінки, погіршення яких було спричинено розвитком інволюційної патології мозку.
Механізм дії заснований на тому, що при потраплянні в організм холіну альфосцерат розщеплюється під дією ферментів на холін і гліцерофосфат: холін бере учать у біосинтезі ацетилхоліну – одного з основних медіаторів передачі нервового імпульсу збудження; гліцерофосфат є попередником фосфоліпідів (фосфатидилхоліну) нейронної мембрани. Таким чином, Альцмерат покращує передачу нервових імпульсів у холінергічних нейронах, позитивно впливає на пластичність нейрональних мембран і функцію рецепторів. Альцмерат покращує церебральний кровотік, посилює метаболічні процеси в головному мозку, активує структури ретикулярної формації головного мозку і відновлює свідомість при травматичному ушкодженні головного мозку.
Фармакокінетика.
Існують дані, що фармакокінетичні властивості, які визначалися при застосуванні міченої сполуки, аналогічні при дослідженні на різних видах тварин і є наступними: швидке і повне шлунково-кишкове всмоктування (в середньому абсорбується близько 88 % введеної дози холіну альфосцерату); швидке поглинання і розподіл у різних органах і тканинах. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Препарат накопичується переважно в головному мозку (концентрація в головному мозку становить 45 % від такої у плазмі) в легенях та печінці; тільки ниркова екскреція (приблизно 10 % введеної радіоактивної дози за 96 годин); більш висока доступність у головному мозку порівняно з холіном, поміченим тритієм.