ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
СТАЛЕВО (STALEVO) Склад:
діючі речовини: 1 таблетка містить 50 мг леводопи, 12,5 мг карбідопи, 200 мг ентакапону
або 100 мг леводопи, 25 мг карбідопи, 200 мг ентакапону
або 150 мг леводопи, 37,5 мг карбідопи, 200 мг ентакапону
або 200 мг леводопи , 50 мг карбідопи, 200 мг ентакапону ;
допоміжні речовини : крохмаль кукурудзяний, маніт (Е 421), натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеарат, гіпромелоза, цукроза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), полісорбат 80, гліцерин 85 %.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості :
таблетки, вкриті оболонкою, по 50/12,5/200 мг: коричнево-червоного, сірувато-червоного кольору, круглі, двоопуклі, з позначкою LCE 50 з одного боку;
таблетки, вкриті оболонкою, по 100/25/200 мг: коричнево-червоного, сірувато-червоного кольору, овальні, з позначкою LCE 100 з одного боку;
таблетки, вкриті оболонкою, по 150/37,5/200 мг: коричнево-червоного, сірувато-червоного кольору, продовгуватий еліпс, з позначкою LCE 150 з одного боку;
таблетки, вкриті оболонкою, по 200/50/200 мг: темного коричнево-червоного кольору, овальні, з позначкою LCE 200 з одного боку.
Фармакотерапевтична група.
Допамінергічні засоби. ДОФА та його похідні. Код АТХ N04B A03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка .
Згідно з сучасними даними, симптоми хвороби Паркінсона пов’язані зі зниженням кількості допаміну в полосатому тілі. Допамін не проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. Леводопа, попередник допаміну, проходить через гематоенцефалічний бар’єр та пом’якшує симптоми хвороби. Якщо леводопу приймати без інгібіторів метаболічних ферментів, вона більшою мірою метаболізується на периферії, і лише невелика частина прийнятої дози досягає центральної нервової системи.
Карбідопа та бенсеразид, інгібітори ДДК, зменшують периферичний метаболізм леводопи до допаміну, тому більша кількість леводопи досягає мозку. Коли пригнічення декарбоксилування леводопи знижується при одночасному застосуванні інгібіторів ДДК, можна застосовувати меншу дозу леводопи, що знижує розвиток таких побічних реакцій як нудота.
У випадку пригнічення декарбоксилази інгібітором ДДК катехол-О-метилтрансфераза (КОМТ) стає основним периферичним метаболічним шляхом, що прискорює перетворення леводопи у 3-О-метилдопу (3-ОМД), яка є потенційно шкідливим метаболітом леводопи. Ентакапон є зворотним специфічним інгібітором КОМТ, який головним чином діє периферично та який був розроблений для прийому разом з леводопою. Ентакапон уповільнює кліренс леводопи з кровообігу, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) у фармакокінетичному профілі леводопи. Отже, клінічна відповідь на кожну дозу леводопи посилюється та стає тривалішою.
Дія препарату підтверджується результатами клінічних досліджень, які грунтуються на подвійному сліпому методі.
Фармакокінетика.
а) Загальні характеристики активних компонентів.
Абсорбція/розподіл. Існують істотні міжгрупові та внутрішньогрупові відмінності всмоктування леводопи, карбідопи та ентакапону. Леводопа та ентакапон швидко всмоктуються та виводяться. Порівняно з леводопою карбідопа всмоктується та виводиться дещо повільніше. Біодоступність леводопи становила 15-33 % у разі прийому окремо від двох інших активних компонентів, біодоступність карбідопи становила 40-70 %, а ентакапону - 35 % після прийому дози 200 мг перорально. Їжа, багата на чисельні нейтральні амінокислоти, може призводити до затримки та зниження абсорбції леводопи. На всмоктування ентакапону їжа значно не впливає. Об’єм розподілу леводопи (0,36-1,6 л/кг) та ентакапону (0,27 л/кг) незначний, дані про об’єм розподілу карбідопи відсутні.
Леводопа зв’язується з білками плазми лише незначною мірою, приблизно на 10-30 %, а карбідопа – приблизно на 36 %, тоді як ентакапон значно зв’язується з білками плазми (приблизно 98 %), головним чином з альбуміном сироватки крові. У терапевтичних концентраціях ентакапон не заміщує інші ліки, які зв’язуються екстенсивно (наприклад, варфарин, саліцилова кислота, бутадіон або діазепам), і не заміщується значною мірою ніяким із цих препаратів у терапевтичних або більш високих концентраціях.
Метаболізм та виведення: леводопа екстенсивно метаболізується з утворенням різних метаболітів, найважливіші шляхи – це декарбоксилювання ДОФА-декарбоксилазою (ДДК) та О-метилювання катехол-О-метилтрансферазою (КОМТ).
Карбідопа метаболізується до двох основних метаболітів, які виводяться із сечею у вигляді глюкуронідів та незв’язаних сполук. Незмінена карбідопа становить 30 % загального виведення з сечею.
Ентакапон майже повністю метаболізується перед виведенням із сечею (10-20 %) та жовчю/фекаліями (80-90 %). Основний метаболітичний шлях - глюкуронізація ентакапону, а його активний метаболіт - цис-ізомер - становить приблизно 5 % від загальної кількості у плазмі крові.
Загальний кліренс леводопи перебуває у межах 0,55-1,38 л/кг/год, а ентакапону – у межах 0,70 л/кг/год. Період напіввиведення (t1/2el ) леводопи становить 0,6-1,3 години, карбідопи – від 2 до 3 годин та ентакапону – від 0,4 до 0,7 години для кожного інгредієнта окремо.
Завдяки короткому періоду напіввиведення при повторному прийомі стабільного накопичення леводопи або ентакапону не відбувається.
Дані досліджень in vitro з використанням мікросомних препаратів печінки людини показують, що ентакапон інгібує цитохром Р450 2С9 (ІС50~4µМ). Ентакапон незначно або взагалі не інгібує інші типи ізоферментів цитохрому Р450 (CYP1A2, CYP2A6, CYP2D6, CYP2Е1, CYP3A та CYP2С19).
Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів.
Пацієнти літнього віку: якщо леводопу приймати без карбідопи та ентакапону, її всмоктування у пацієнтів літнього віку інтенсивніше, а виведення - повільніше, ніж у молодих суб’єктів. Однак при комбінації карбідопи з леводопою всмоктування леводопи у молодих суб’єктів та людей літнього віку є подібним, хоча AUC у суб’єктів літнього віку у 1,5 раза вище завдяки зниженій активності інгібітора ДДК та більш низькому кліренсу, на що впливає вік. Фармакокінетика ентакапону не залежить від віку.
Не існує значної різниці між AUC леводопи, карбідопи або ентакапону між молодшими пацієнтами (45-60 років) та суб’єктами літнього віку (60-75 років).
Стать: біодоступність леводопи значно вища у жінок, ніж у чоловіків, через різницю у масі тіла. На біодоступність карбідопи та ентакапону стать не впливає.
Порушення функцій печінки: метаболізм ентакапону повільніший у пацієнтів з порушенням функцій печінки легкого та середнього ступенів тяжкості (Чайлд П'ю клас А та Б), що призводить до підвищених концентрацій ентакапону у плазмі крові у фазах всмоктування та виведення. Не повідомлялося про особливі дослідження фармакокінетики карбідопи та леводопи у пацієнтів з печінковою недостатністю, але попереджається, що пацієнтам з непрохідністю жовчних шляхів або тяжкою печінковою патологією слід приймати Сталево з обережністю.
Порушення функцій нирок: порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику ентакапону. Не повідомлялося про спеціальні дослідження фармакокінетики леводопи та карбідопи у пацієнтів з порушенням функції нирок. Однак для пацієнтів, які знаходяться на діалізі, можна застосовувати довші інтервали дозування Сталево.
Клінічні характеристики.
Показання.
Хвороба Паркінсона. Рухові порушення (нестійкість), спричинені неефективністю дозування, при лікуванні леводопою/інгібіторами допа-декарбоксилази.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до леводопи, карбідопи, ентакапону або до будь-якого компонента препарату.
Тяжка печінкова недостатність.
Вузькокутова глаукома.
Феохромоцитома.
Супутній прийом препарату Сталево разом з неселективними інгібіторами моноамінооксидази (МАО-А та МАО-В) (наприклад, фенелзіном, транилципроміном).
Супутній прийом селективних інгібіторів МАО-А та МАО-В зі Сталево.
Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) та/або нетравматичний рабдоміоліз в анамнезі.
Недіагностовані шкірні захворювання або меланома в анамнезі.
Тяжка серцева недостатність. Тяжка серцева аритмія.
Тяжкі психози.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інші протипаркінсонічні препарати
Інформації про взаємодію протипаркінсонічних препаратів та Сталево не існує. Високі дози ентакапону можуть вплинути на всмоктування карбідопи. Однак при рекомендованому дозуванні взаємодії з карбідопою не спостерігалося (200 мг ентакапону до 10 разів на добу). Під час вивчення взаємодії між ентакапоном та селегіліном у пацієнтів із хворобою Паркінсона, які приймали леводопу/інгібітор ДДК, не спостерігалося жодної взаємодії. При застосуванні Сталево добова доза селігініну не має перевищувати 10 мг.
Необхідно дотримуватись обережності при одночасному застосуванні Сталево та наступних лікарських препаратів.
Антигіпертензивні препарати : при сумісному застосуванні леводопи з антигіпертензивними препаратами може розвинутися симптоматична ортостатична гіпотензія та знадобитись коригування дози антигіпертензивного засобу.
Антидепресанти : рідко при супутньому прийомі трициклічних антидепресантів та леводопи/карбідопи виникали такі побічні реакції як артеріальна гіпертензія та дискінезія. Не спостерігалося жодних взаємодій між ентакапоном та іміпраміном та між ентакапоном та моклобемідом. При лікуванні поєднаннями леводопи, карбідопи та ентакапону з трициклічними антидепресантами, інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну, такими як дезипрамін, мапротилін та венлафаксин та лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою КОМТ (наприклад, катехол-структуровані сполуки, пароксетин) фармакодинамічних взаємодій не спостерігалося, але слід бути обережними при їх одночасному застосуванні разом зі Сталево .
Інші препарати : антагоністи допамінових рецепторів (деякі антипсихотичні та протиблювальні препарати), фенітоїн та папаверин можуть послаблювати терапевтичний ефект леводопи, тому необхідно стежити, щоб у пацієнтів, які приймають ці препарати разом зі Сталево, не було втрати терапевтичного ефекту.
Сталево потенційно може впливати на препарати, метаболізм яких залежить від ізоферменту цитохрому Р450 2С9, наприклад, S-варфарин. Тому при одночасному застосуванні Сталево з варфарином рекомендується контроль часу зсідання крові.
Супутнє застосування анестетиків може викликати аритмію.
Можливе одночасне застосування препарату та засобів, що містять піридоксину гідрохлорид.
Сумісна терапія із селегіліном може призвести до тяжкої ортостатичної гіпотензії.
Антихолінергічні засоби можуть діяти синергічно разом з леводопою для зниження тремору, і ця особливість часто використовується для підвищення терапевтичного ефекту; однак вони можуть загострити неконтрольовані рухи. У великих дозах вони також можуть знизити позитивний ефект леводопи внаслідок уповільнення її абсорбції, таким чином збільшуючи шлунковий метаболізм препарату.
Симпатоміметики можуть потенціювати серцево-судинні побічні ефекти леводопи.
Інші форми взаємодії : оскільки леводопа має здатність конкурувати з деякими амінокислотами, у пацієнтів, які перебувають на високобілковій дієті, можуть виникнути порушення всмоктування Сталево.
У шлунково-кишковому тракті леводопа та ентакапон можуть утворювати хелатні сполуки з залізом. Тож різниця у часі між прийомом Сталево та препаратів заліза має становити щонайменше 2-3 години.
In vitro : Ентакапон зв'язується з людським альбуміном у II позиції, в якій також зв'язуються кілька інших лікарських засобів, включаючи діазепам та ібупрофен. Відповідно до досліджень in vitro , при терапевтичних концентраціях препаратів істотне заміщення не очікується. Жодних ознак таких взаємодій не виявлено.
Особливості застосування.
Сталево не рекомендується для лікування медикаментозних екстрапірамідних реакцій, а також для лікування хореї Гентінгтона.
Терапію препаратом потрібно призначати з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця, тяжкими захворюваннями серцево-судинної або дихальної систем, з бронхіальною астмою, хворобами нирок або залоз внутрішньої секреції, виразковою хворобою шлунка чи судомами в анамнезі.
Пацієнтам з інфарктом міокарда з ушкодженим атріальним вузлом або пацієнтам з шлуночковою аритмією в анамнезі необхідний моніторинг серцевої діяльності, особливо на початку терапії чи при збільшенні дози.
У всіх пацієнтів, які застосовують Сталево, необхідно контролювати розвиток психічних змін, депресій із суїцидальними тенденціями та іншими формами антисоціальної поведінки. Необхідно з обережністю лікувати хворих, у яких був психоз або наявний нині.
Необхідно вживати заходи безпеки при супутньому застосуванні антипсихотичних засобів з властивостями блокування допамінових рецепторів, зокрема особливу увагу слід приділяти антагоністам D2-рецепторів та спостерігати за пацієнтом на випадок втрати протипаркінсонічного ефекту чи погіршення паркінсонічних симптомів.
При посиленні психотичної симптоматики препарат необхідно відмінити.
Потрібно обережно застосовувати Сталево для лікування хворих із хронічною глаукомою з широким кутом, внутрішньоочний тиск має бути добре контрольованим, а за пацієнтом необхідно спостерігати для виявлення змін внутрішньоочного тиску.
Сталево може спричинити ортостатичну гіпотензію. Тож необхідно з обережністю призначати Сталево пацієнтам, які приймають інші лікарські препарати, що можуть спричинити ортостатичну гіпотензію.
Препарат слід призначати з обережністю пацієнтам із синдромом Кушинга, пацієнтам, які мали в анамнезі випадки ортостатичної гіпотензії.
Ентакапон разом з леводопою може спричинити сонливість та епізоди раптового засинання у пацієнтів з хворобою Паркінсона, тому слід бути обережним при керуванні автотранспортом або роботі, що вимагає швидкості реакції.
У клінічних дослідженнях було відзначено, що небажані допамінергічні ефекти, наприклад, дискінезія, зустрічалися частіше у пацієнтів, які отримували ентакапон і агоністи допаміну (такі як бромокриптин), селегілін або амантадин порівняно з пацієнтами, які отримували одночасно з ентакапоном плацебо. Може виникнути необхідність корегування доз інших протипаркінсонічних препаратів при призначенні Сталево пацієнтам, які в даний момент не приймають ентакапон.
У пацієнтів, яких попередньо лікували лише леводопою, можлива дискінезія, оскільки карбідопа дає змогу більшій кількості леводопи досягти мозку і, таким чином, сформуватися більшій кількості допаміну. Поява дискінезії вимагає зменшення дози.
Рідко можливе виникнення вторинного рабдоміолізу при тяжких дискінезіях чи злоякісному нейролептичному синдромі (ЗНС). Тому необхідно проводити ретельний моніторинг при раптовій відміні або зниженні дози леводопи, особливо у пацієнтів, які застосовують нейролептики. ЗНС, включаючи рабдоміоліз та гіпертермію, характеризується моторними симптомами (ригідність, міоклонус, тремор), змінами психічного стану (наприклад, збудливість, сплутаність свідомості, кома), гіпертермією, автономною дисфункцією (тахікардія, нестійкий артеріальний тиск) та підвищеним рівнем креатин-фосфокінази в сироватці крові. В індивідуальних випадках зустрічаються лише деякі з наведених симптомів. Ранній діагноз важливий для належної терапії ЗНС. Після різкого припинення прийому протипаркінсонічних засобів повідомлялося про синдром, подібний до нейролептичного злоякісного синдрому, включаючи м’язову ригідність, підвищену температуру тіла, психічні зміни та підвищення рівня креатин-фосфокінази в сироватці крові.
У пацієнтів з хворобою Паркінсона інколи спостерігався рабдоміоліз, вторинний щодо тяжкої дискінезії або ЗНС. Таким чином, необхідно спостерігати за будь-яким різким зменшенням дози або припиненням прийому леводопи, особливо у тих пацієнтів, які також приймають нейролептики.
Повідомлялося, що при наявності хвороби Паркінсона пацієнти мають підвищений ризик розвитку меланоми. Невідомо, пов'язаний цей ризик з хворобою Паркінсона чи з іншими факторами, такими як застосування препаратів для лікування хвороби Паркінсона. Тому рекомендується постійно спостерігати за станом шкіри для виявлення можливої меланоми і періодично проходити обстеження шкіри у кваліфікованого спеціаліста.
У випадку необхідності заміна Сталево на леводопу та інгібітор ДДК має відбуватися повільно, може знадобитися збільшення дози леводопи.
У випадку необхідності загальної анестезії лікування Сталево може тривати доти, доки хворому дозволено перорально приймати рідину та ліки. Якщо необхідно на деякий час призупинити лікування, прийом Сталево можна поновити у тій самій добовій дозі одразу після того, як хворий зможе приймати ліки всередину.
Протягом застосування Сталево рекомендується періодичне оцінювання стану функції печінки, гематопоетичної, серцево-судинної та сечовидільної систем.
Пацієнтам з діареєю в анамнезі необхідний моніторинг маси тіла для уникнення надмірної втрати маси тіла. Тривала або постійна діарея, що виникає при використанні ентакапону, може бути ознакою коліту. У цьому разі вживання препарату необхідно припинити та призначити відповідну медикаментозну терапію.
Патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо та гіперсексуальність можуть спостерігатися протягом терапії агоністами допаміну чи іншими допамінергічними препаратами, наприклад, Сталево.
Пацієнтів та їх оточення слід попередити про можливі зміни в поведінці, які свідчать про порушення імпульсного управління, включаючи також імпульсивне бажання здійснити покупку, переїдання, імпульсивне вживання їжі. У цьому випадку слід зменшити дозу препарату або припинити прийом препарату.
Пацієнтам з анорексією, астенією та зниженням маси тіла за короткий проміжок часу необхідне медичне обстеження та моніторинг функції печінки.
Леводопа/карбідопа можуть бути причиною хибно-позитивного результату експрес-тесту кетонів у сечі, під час кип’ятіння зразка сечі ця реакція не змінюється. Використання методики оксидази глюкози може дати хибно-негативні результати щодо глюкозурії.
Сталево містить цукрозу, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або цукразо-ізомальтазною недостатністю не рекомендовано застосовувати цей лікарський засіб.
Спостерігається зниження гемоглобіну, гематокриту, збільшення глюкози в сироватці крові та збільшення білих кров'яних тілець, збільшення кількості бактерій та крові в сечі. Відмічаються позитивні тести на антитіла еритроцитів, але гемолітична анемія практично не зустрічається.
Лабораторні дослідження: транзиторні зміни включають збільшення вмісту сечовини, креатиніну в крові, аланін амінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, білірубіну, алкалаїнфосфатази, протеїно-зв'язаного йоду.
До складу препарату Сталево як допоміжна речовина входить маніт, який може чинити послаблюючу дію.
Препарат містить гліцерин, який може спричинити головний біль, подразнення слизової оболонки шлунка і діарею.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Леводопа, і її комбінації з карбідопою спричиняли вади розвитку внутрішніх органів та скелета в експерименті на тваринах.
Препарат протипоказаний під час вагітності та годування груддю. Усі жінки репродуктивного віку, які отримують препарат, повинні застосовувати ефективні методи контрацепції.
Інформації щодо ефективності та безпеки застосування препарату вагітним жінкам недостатньо, тому препарат не рекомендується до застосування у період вагітності.
Препарат може бути призначений у період вагітності, тільки якщо очікувана користь для матері вища, ніж потенційні ризики для плода. Леводопа екскретується в грудне молоко. Імовірно, що протягом терапії леводопою виникає пригнічення здатності до годування груддю. Дані щодо екскреції карбідопи та ентакапону в грудне молоко відсутні. Інформації про безпеку леводопи, карбідопи та ентакапону для дитини не існує, тому слід утримуватися від годування груддю під час застосування Сталево. При доклінічних дослідженнях ентакапону, карбідопи або леводопи не спостерігалося ніяких негативних реакцій щодо фертильності.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Прийом ентакапону разом з леводопою і карбідопою може призвести до запаморочення та симптоматичного ортостатизму. Прийом препарату пов’язують із сонливістю та випадками несподіваного засинання, тому потрібно бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки слід приймати перорально незалежно від прийому їжі.
В одній таблетці міститься одна лікувальна доза, тому необхідно приймати цілу таблетку.
Оптимальна добова доза Сталево для кожного пацієнта має бути ретельно підібрана. Добову дозу Сталево необхідно оптимізувати шляхом застосування однієї з таких концентрацій Сталево: 50/12,5/200 мг, 100/25/200 мг, 150/37,5/200 мг або 200/50/200 мг леводопи/карбідопи/ентакапону.
Пацієнтів слід попередити про прийом тільки однієї таблетки Сталево з підібраною дозою. У пацієнтів, які отримують менше 70-100 мг карбідопи на добу, можуть виникати нудота та блювання. Оскільки досвід застосування загальної добової дози більш ніж 200 мг карбідопи обмежений, а максимальна рекомендована добова доза ентакапону становить 2000 мг, максимальна добова доза Сталево становить 10 таблеток для дозувань 50/12,5/200 мг, 100/25/200 мг, 150/37,5/200 мг та 7 таблеток для дозування 200/50/200 мг.
Зазвичай Сталево застосовують пацієнтам, які у даний момент приймають відповідні дози леводопи або інгібіторів допа-декарбоксилази зі стандартним вивільненням та ентакапону.
Режим переведення пацієнтів, які приймають препарати з леводопою/ДДК інгібітором (карбідопа або бенсеразид) та таблетки з ентакапоном, на Сталево.
а. Пацієнти, які у даний момент приймають ентакапон та леводопу/карбідопу зі стандартним вивільненням у дозах, еквівалентних концентраціям таблеток Сталево, можуть бути прямо переведені на відповідні таблетки Сталево. Наприклад, пацієнт, який приймає одну таблетку 50/12,5 мг леводопи/карбідопи та одну таблетку ентакапону 200 мг 4 рази на добу, може приймати одну 50/12,5/200 мг таблетку Сталево 4 рази на добу замість своїх звичайних доз леводопи/карбідопи та ентакапону.
б. Розпочинаючи лікування пацієнтів, які на даний момент приймають дози ентакапону та леводопи/карбідопи, нееквівалентні таблеткам Сталево 50/12,5/200 мг (або 100/25/200 мг, або 150/37,5/200 мг, або 200/50/200 мг), доза Сталево має бути ретельно підібрана для отримання оптимальної клінічної відповіді. Спочатку необхідно відкоригувати дозу Сталево так, щоб вона якнайбільше відповідала загальній добовій дозі леводопи, яку приймають.
в. Розпочинаючи лікування пацієнтів, які нині приймають ентакапон та леводопу/бенсеразид у лікарських формах зі стандартним вивільненням, прийом леводопи/бенсеразиду необхідно припинити напередодні увечері та розпочати прийом Сталево наступного ранку. Слід розпочати з дози Сталево, яка містить таку саму кількість леводопи або трохи більшу
Режим переведення на Сталево пацієнтів, які зараз не лікуються ентакапоном.
Розпочинати терапію Сталево можна з доз, що відповідають лікуванню, яке його зараз приймають пацієнти з хворобою Паркінсона та порушеннями рухів, пов’язаними з закінченням ефекту дози та стан яких не стабілізується поточним лікуванням із застосуванням інгібіторів леводопи/ДДК зі стандартним вивільненням, особливо у пацієнтів без раніше існуючої дискінезії та з дозами леводопи менше 800 мг на добу. Таким пацієнтам рекомендовано запроваджувати лікування ентакапоном окремо та при необхідності підвищувати дозу леводопи перед переведенням на Сталево.
Ентакапон підсилює дію леводопи. Пацієнтам із дискінезією може потребуватися зниження дози леводопи на 10-30 % на початку застосування препарату Сталево. Добова доза леводопи може бути знижена розширенням інтервалів між застосуванням препарату та/або зниженням дози леводопи залежно від клінічного стану пацієнта.
Коригування дози протягом курсу лікування.
Якщо потрібна більша доза леводопи, потрібно розглянути збільшення частоти прийому доз та/або застосування альтернативної концентрації Сталево у межах рекомендацій з дозування.
Якщо потрібна менша доза леводопи, загальну добову дозу Сталево необхідно знизити шляхом зменшення частоти прийому, збільшуючи час між прийомами дози або шляхом зменшення концентрації Сталево.
Якщо разом з таблетками Сталево приймати інші препарати леводопи, слід дотримуватись рекомендацій стосовно максимального дозування.
Припинення терапії препаратом Сталево .
Якщо лікування Сталево (леводопа/карбідопа/ентакапон) потрібно припинити і пацієнта перевести на терапію леводопа/ДДК інгібіторами без ентакапону, для адекватного контролю за паркінсонічними симптомами необхідно збільшити дозу інших протипаркінсонічних препаратів, особливо леводопи.
Застосування для лікування дітей.
Безпека та ефективність застосування Сталево для лікування пацієнтів, які не досягли
18 років, не встановлені. Таким чином, не рекомендується застосування цього медичного препарату дітям.
Застосування для лікування пацієнтів літнього віку.
Пацієнти літнього віку не потребують спеціального підбору дози Сталево.
Застосування для лікування пацієнтів з порушенням функцій печінки.
Хворим з порушенням функцій печінки легкого та помірного ступеня тяжкості препарат потрібно призначати з обережністю. Може виникнути необхідність зниження дози.
Застосування для лікування пацієнтів з порушенням функцій нирок.
Порушення функцій нирок не впливає на фармакокінетику ентакапону. Хворим з порушенням функції нирок тяжкого ступеня, або які перебувають на діалізі, терапію Сталево потрібно призначати з обережністю.
Діти .
Застосування препарату даній категорії пацієнтів не показане.
Передозування .
Симптоми: ранні ознаки - сіпання м'язів, блефароспазм, артеріальна гіпертензія, збільшення частоти серцевих скорочень, погіршення апетиту, сплутаність свідомості, тривожне збудження, безсоння, занепокоєння.
Існують повідомлення про застосування добової дози леводопи та ентакапону 10000 мг та 40000 мг відповідно. Гострі симптоми в таких випадках включають ажитацію, психоз, кому, брадикардію, вентрикулярну тахіаритмію, дихання за типом Чейн-Стока, зміну кольору шкіри, язика, кон’юнктиви, хроматурію.
Терапія при гострому передозуванні препаратом Сталево подібна до терапії при гострому передозуванні леводопою. Однак піридоксин неефективний для припинення дії Сталево. Рекомендується госпіталізація, і потрібно вжити загальних підтримуючих заходів з негайним промиванням шлунка та прийняти активоване вугілля. Це може прискорити виведення ентакапону, зокрема знижуючи його всмоктування/повторне всмоктування зі шлунково-кишкового тракту.
Необхідний ретельний контроль стану дихальної, серцево-судинної та сечовидільної систем, мають бути вжиті відповідні підтримуючі заходи. Необхідно розпочати ЕКГ-моніторинг, уважно спостерігати за можливим розвитком аритмій. У разі необхідності застосувати необхідну протиаритмічну терапію. Слід взяти до уваги, що крім Сталево хворий, можливо, приймав інші препарати. Значення діалізу при лікуванні передозувань невідоме.
Побічні реакції.
Висновки щодо профілю безпеки препарату.
Найчастіше виникають такі небажані реакції як дискінезія (19 % пацієнтів); розлади шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту та діарею (15 % та 12 % відповідно); біль у м'язах, опорно-рухового апарату та сполучної тканини (12 %); зміна кольору сечі до червоно-коричневого кольору (10 %). При клінічних випробуваннях препарату Сталево або ентакапону у поєднанні з леводопою/інгібітором ДДК були виявлені випадки шлунково-кишкової кровотечі та набряку Квінке. Випадки гепатиту з ознаками холестазу, рабдоміоліз і злоякісний нейролептичний синдром може виникати при прийомі Сталево, хоча жодного випадку під час клінічних випробувань виявлено не було.
Зведені дані побічних реакцій.
З боку крові та лімфатичної системи.
Часто: анемія.
Нечасто: тромбоцитопенія.
Лейкопенія, гемолітична та не гемолітична анемія, агранулоцитоз.
З боку метаболізму.
Часто: втрата маси тіла*, втрата апетиту*.
З боку психіки.
Часто: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості*, нічні кошмари*, тривожність, безсоння.
Нечасто: психоз, збудження*.
Частота невідома : суїцидальна поведінка.
Манії, виснаження, ейфорія, деменція, зміна психічного статусу (включаючи параноїдальні думки і транзиторний психоз), марення, занепокоєння, ажитація, страх, порушення мислення, дезорієнтація, заціпеніння, раптові напади сонливості.
З боку нервової системи.
Дуже часто: дискінезія*
Часто: загострення паркінсонізму (наприклад, брадикінезія)*, тремор, феномен «включення-виключення» (on-off), запаморочення, дистонія, психічні порушення, включаючи деменцію та погіршення пам'яті, сонливість, запаморочення*, головний біль.
Частота невідома : злоякісний нейролептичний синдром*.
Атаксія, брадикінезія, хорея, підвищений тремор рук, посмикування м'язів, м'язові спазми, тризм, парестезії, судоми, схильність до непритомності, втрата свідомості, активація прихованого синдрому Бернара-Горнера.
Блефароспазм, активація латентного синдрому Горнера.
З боку органів зору.
Часто: розпливчастий зір.
Диплопія, мідріаз, окуломоторний криз, судома погляду.
З боку серцево-судинної системи.
Часто: ішемічна хвороба серця, крім інфаркту міокарда (наприклад, стенокардія)**, порушення серцевого ритму, ортостатична гіпотензія, гіпертензія.
Нечасто: інфаркт міокарда**, шлунково-кишкові кровотечі.
Пальпітація.
З боку органів дихання.
Часто: диспное.
Порушення дихання, захриплість голосу.
З боку кишково-шлункового тракту.
Дуже часто: діарея*, нудота*.
Часто: запор*, блювання*, диспепсія, біль у животі*, сухість у роті*.
Нечасто: коліти*, дисфагія.
Гіркий присмак у роті, гіперсалівація, бруксизм, гикавка, метеоризм, глосалгія, темне забарвлення слини, відчуття печіння на язиці, виразка дванадцятипалої кишки, збільшення маси тіла, набряки. Дискомфорт у животі.
З боку печінки.
Нечасто: зміна показників печінкової функції*.
Частота невідома : гепатит з ознаками холестазу*.
З боку шкіри та підшкірної клітковини .
Часто: висипання*, підвищене потовиділення.
Нечасто: зміна кольору шкіри, нігтів, волосся та поту*.
Рідко: ангіоневротичний набряк.
Частота невідома : кропив'янка*.
Випадіння волосся.
З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини.
Дуже часто: біль у м'язах, опорно-рухового апарату та сполучної тканини*.
Часто: м'язовий спазм, біль у суглобах.
Частота невідома : рабдоміоліз*.
З боку нирок та сечовивідних шляхів.
Дуже часто: хроматурія*.
Часто: інфекції сечовивідних шляхів.
Нечасто: затримка сечовиділення.
Нетримання сечі.
З боку імунної системи.
Реакції гіперчутливості, пурпура Шенляйна-Геноха.
Лабораторні показники.
Підвищення АлАТ, АсАТ,лактатдегідрогенази, білірубіну, азоту сечовини крові, креатині ну, сечової кислоти, позитивний тест Кумбса. Зниження гемоглобіну та гемокриту, підвищення рівня глюкози у сироватці, лейкоцитоз, бактеріурія, гематурія.
Інші побічні реакції.
Загальна слабкість, раптове загострення супутніх захворювань, припливи крові до обличчя, злоякісна меланома.Імпульсивне бажання здійснити покупку, потяг до витрат, переїдання, імпульсивне вживання їжі. Пріапізм.
Загальні порушення.
Часто: біль у грудях, периферичні набряки, падіння, порушення ходи, астенія, підвищена стомлюваність.
Нечасто: загальне нездужання.
*Побічні реакції, частіше асоційовані з ентакапоном, ніж з леводопою/інгібітором ДДК
**Показники інфаркту міокарда та інших ішемічних хвороб серця (0,43 % і 1,54 % відповідно) були отримані на підставі аналізів 13 подвійних сліпих досліджень з участю 2082 пацієнтів з end-of-dose руховими флуктуаціями, які отримували ентакапон.
Опис окремих побічних реакцій.
Найчастіші небажані реакції, спричинені ентакапоном, пов’язані з підвищенням допамінергічної активності та у більшості випадків виникають на початку лікування. Зменшення дози леводопи призводить до зниження тяжкості та частоти реакцій.
Декілька побічних реакцій, такі як діарея та зміна кольору сечі до червоно-коричневого кольору безпосередньо пов'язані з активною речовиною ентакапон. Ентакапон також може змінювати колір шкіри, нігтів, волосся, поту.
Під час лікування леводопою/карбідопою рідко трапляються судоми, але казуальний зв'язок їх виникнення не встановлений.
У пацієнтів, які застосовують агоністи допаміну чи інші допамінергічні засоби, наприклад, Сталево, особливо у великих дозах, відзначалися патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо та гіперсексуальність, які зазвичай оборотні після зниження дози чи відміни препарату.
Ентакапон, асоційований із ліводопою, може призвести до підвищеної денної сонливості та до епізодів раптового засинання.
Термін придатності . 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 30 таблеток у флаконі; по 1 флакону у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Оріон Корпорейшн/Orion Corporation.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
