ГРАФИК РАБОТЫ CALL - ЦЕНТРА понедельник - пятница с 08:00 до 19:00 / суббота - воскресенье с 09:00 до 18:00
098 994-000-3
066 994-000-3
093 994-000-3
098 994-000-3
066 994-000-3
093 994-000-3
098 994-000-3
066 994-000-3
093 994-000-3
Эпобиокрин раствор для инъекций 10000 МЕ ампулы №5-0

Эпобиокрин раствор для инъекций 10000 МЕ ампулы №5

Нет в наличии
Производитель: Биофарма ЗАО (Украина, Киев)
Срок получения заказа уточняйте у менеджера, максимальное время доставки 3 дня. Купить товар сегодня вы можете из наличия в аптеках сети.

І Н С Т Р У К Ц І Я

для застосування медичного імунобіологічного препарату

Епобіокрин®

Еpobiocrinum®

 

Загальна характеристика:

Міжнародна непатентована назва: Epoetin alfa;

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина, містить рекомбінантний еритропоетин людини.

 

Якісний та кількісний склад

Діючі речовини:рекомбінантний еритропоетин людини 1000 або 2000, або 4000, або 10 000 МО;

Допоміжні речовини: альбумін в перерахунку на сухий альбумін (стабілізатор) – 2,50 мг, натрію цитрат – 5,80 мг, натрію хлорид – 5,84 мг, кислота лимонна – 0,057 мг, вода для ін‘єкцій - 1 мл.

 

Форма випуску. Розчин для ін´єкцій. 

Код АТС.  B03X A01.Еритропоетин.

 

Імунологічні і біологічні властивості. Рекомбінантний еритропоетин людини за біологічною та імунологічною активністю відповідає еритропоетину людини (ЕПО) - природному глікопротеїновому гормону, що стимулює еритропоез. У нормі у здорової людини ЕПО синтезується нирками (90 %) і купферовськими клітинами печінки (10 %). Рівень його синтезу визначається рівнем насиченості крові киснем. ЕПО стимулює проліферацію і диференціацію еритроїдних клітин у зрілі еритроцити. Його дія здійснюється на ранніх стадіях еритропоезу на рівні кластероутворювальних одиниць-еритроцитів і колонієутворюючих одиниць-еритроцитів, далі - на рівні проеритробласта, еритробласта і ретикулоцита (чутливість цих клітин до ЕПО пропорційна ступеню їх зрілості). ЕПО нормалізує рівень гемоглобіну і гематокриту і усуває симптоми, пов‘язані з анемією.

 

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні препарату період напіввиведення в осіб з нормальною функцією нирок становить близько 4 годин; у пацієнтів з порушенням функції нирок – близько 5 годин.

При підшкірному введенні концентрація препарату в крові наростає повільно і досягає максимуму в період від 12 до 18 годин після введення. Час напіввиведення складає 24 години.

Препарат не має кумулятивних властивостей.

Показання для застосування:

-            анемія у хворих з уремічною стадією хронічної ниркової недостатності (ХНН), що отримують терапію хронічним гемодіалізом (ХГ) та постійним амбулаторним перитонеальним гемодіалізом (ПАПД);

-            рання анемія у новонароджених недоношених дітей;

-            пізня анемія у немовлят з гемолітичною хворобою, що перенесли внутрішньоутробне переливання еритроцитарної маси або постнатальні замінні і дробні переливання крові, які характеризуються неадекватно низькою (відносно ступеню анемії) продукцією еритропоетину;

-            стимуляція еритропоезу при пізній гіпорегенеративній анемії у новонароджених з гемолітичною хворобою;

-            анемія, викликана дефіцитом еритропоетину у хворих з ХНН;

-            анемії, пов‘язані з хіміо- та радіотерапією пухлин;

-            анемії  у ВІЛ-пацієнтів, викликані застосуванням Зидовудину;

-            ЕПОзалежні анемії (немієлоїдні пухлини, ревматоїдний артрит та інші);

-            для зменшення об‘ємів крові, що переливається, при значних хірургічних втручаннях і гострих крововтратах.

 

Спосіб застосування і дози

Препарат вводять підшкірно або внутрішньовенно. Тривалість внутрішньовенної ін´єкції 1 - 2 хв. Для інфузій препарат не використовують.

Анемія у хворих з уремічною стадією ХНН. Хворим, що знаходяться на гемодіалізі (ГД), препарат вводять підшкірно або внутрішньовенно в дозі 200 МО/кг/тиж після сеансу гемодіалізу. Рекомендується тижневу дозу (200 МО/кг/тиж) розділити на 3 введення протягом тижня (після кожного сеансу гемодіалізу). Максимальна доза не повинна перевищувати 200 МО/кг 3 рази на тиждень.

Хворим, що знаходяться на ПАПД, препарат вводять підшкірно в дозі 75 МО/кг 1 раз на тиждень. Курс лікування становить 8 тижнів.

Внутрішньовенне введення Епобіокрину® дозволяє досягти максимальної концентрації препарату в крові протягом першої години, з її зниженням до базового рівня до кінця першої доби після введення. Підшкірне введення Епобіокрину® дозволяє незалежно від виду діалізу, досягти максимальної концентрації препарату в крові протягом 8 - 24 годин (з її зниженням до базового рівня до кінця другої доби після введення).

Підшкірний спосіб застосування Епобіокрину® доцільний для планової терапії у хворих, які знаходяться на гемо- і перитонеальному діалізі, оскільки він потребує меншої стартової дози.

Анемії у новонароджених дітей. Для профілактики та лікування ранньої анемії у новонароджених недоношених дітей, лікування пізньої анемії у немовлят з гемолітичною хворобою, що перенесли внутрішньоутробне переливання еритроцитарної маси або постнатальні замінні і дробні переливання крові, які характеризуються неадекватно низькою (відносно ступеню анемії) продукцією еритропоетину; для стимуляції еритропоезу при пізній гіпорегенеративній анемії у новонароджених дітей з гемолітичною хворобою препарат вводять підшкірно в дозі 200 МО/кг три рази на тиждень. Курс лікування складає 10 ін‘єкцій. У комплексі з терапією Епобіокрином® призначають препарати заліза 2 - 3 мг/кг на добу (по елементарному залізу), фолієву кислоту – 50 мкг на добу та вітамін Е – 5 мг на добу.

Анемії у хворих з ХНН. Початкова доза Епобіокрину® 30 - 75 МО/кг 3 рази на тиждень. Період корекції триває до моменту досягнення оптимального рівня гемоглобіну (110 - 125 г/л), гематокриту (30 - 35 %). Ці показники необхідно контролювати кожного тижня.

Можливі наступні ситуації:

1)        Гематокрит підвищується від 0,5 % до 2.0 % на тиждень. У такому випадку дозу не змінюють до досягнення оптимальних показників.

2)        Знижена відповідь на ЕПО (швидкість приросту гематокриту менше 0,5 % на тиждень). Необхідно підвищити разову дозу на 25 МО/кг. Максимальна доза - 300 МО/кг три рази на тиждень.

3)        Підвищена відповідь на ЕПО (швидкість приросту гематокриту більше 2,0 % на 2 тижні). Необхідно знизити разову дозу препарату в 1,5 рази.

4)        Гематокрит залишається низьким або знижується. Необхідно проаналізувати причини резистентності.

Ефективність лікування залежить від правильно підібраної індивідуальної схеми лікування.

Період підтримуючої терапії. Попередня доза корекційного періоду знижується на 25 - 30 % і підтримується на такому рівні, щоб показники гематокриту знаходилися в діапазоні 30 - 35 %, а концентрація гемоглобіну становила 110 - 125 г/л. Як правило, підтримуюча доза складає           50 - 60 МО/кг три рази на тиждень. Для терапії в підтримуючому періоді рекомендується підшкірний спосіб введення (як найбільш економічний та безпечний).

Анемії у пацієнтів після хіміо - та радіотерапії пухлин.Перед початком лікування рекомендується провести визначення рівня ендогенного еритропоетину. При концентрації ЕПО менше 200 МО/мл початкова доза складає 150 МО/кг. При відсутності відповіді можливе збільшення дози до 300 МО/кг через 8 тижнів від початку лікування. Подальше збільшення дози є недоцільним. Не рекомендується призначати Епобіокрин® пацієнтам з вмістом ендогенного еритропоетину в сироватці вище 200 МО/мл.

Анемії у ВІЛ-пацієнтів, викликані застосуванням Зидовудину.Введення Епобіокрину® в дозі     100 МО/кг 3 рази на тиждень є ефективним у ВІЛ-пацієнтів, що отримують терапію Зидовудином, при умові, що рівень сироваткового ендогенного еритропоетину пацієнта менше 500 МО/мл, а доза Зидовудину складає менше 4200 мг/тиждень.

Хірургія. Підготовка до значних хірургічних втручань.Епобіокрин® приймають в дозі                100 - 300 МО/кг через день, за 10 днів до хірургічного втручання і протягом 4 - 6 днів після операції.

Системні захворювання. Ревматоїдний артрит.Початкова доза Епобіокрину® становить           50 - 75 МО/кг 3 рази на тиждень. При відсутності відповіді через 4 тижні лікування рекомендується  підвищити дозу до 150 - 200 МО/кг 3 рази на тиждень. Подальше збільшення дози є недоцільним.

Після досягнення оптимальних рівнів гематокриту і гемоглобіну, дози та кратність введення Епобіокрину® повинні підбиратися індивідуально для кожного хворого.

При лікуванні Епобіокрином® необхідно пам‘ятати, що дозу слід збільшувати не частіше одного разу на місяць. Нормальний рівень відповіді – приріст гематокриту від 0,5 до 2.0 % на 2 тижні. При швидкості приросту гематокриту більше 2 % на 2 тижні дозу слід зменшити у 1,5 рази.

 

Заміна інших еритропоетинів на Епобіокрин®

Враховуючи можливий більш виражений ефект Епобіокрину®, його доза не повинна перевищувати дозу рекомбінантного еритропоетину, що використовувався при попередньому курсі лікування. Протягом перших двох тижнів дозу не змінюють, оцінюючи співвідношення доза – відповідь. Після цього доза може бути зменшена або збільшена за вищевказаною схемою.

 

Побічна дія

Грипоподібний синдром. Можливі запаморочення, сонливість, лихоманка, головний біль, болі в суглобах та м'язах (переважно на початку лікування).

З боку серцево-судинної системи: можливе дозозалежне підвищення АТ; погіршення перебігу наявної артеріальної гіпертензії (найчастіше в пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю); в окремих випадках - гіпертонічні кризи, злоякісна артеріальна гіпертензія із симптомами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості) і симптомами генералізованих тоніко-клонічних судом.

 

З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитоз.

З боку системи згортання крові: в окремих випадках - тромбози шунта у пацієнтів зі схильністю до гіпотензії, що знаходяться на гемодіалізі або при наявності у них стенозів, аневризм).

З боку сечовидільної системи: можливі гіперкаліемія, гіперфосфатемія, підвищення концентрації сечовини, креатиніну, сечової кислоти у плазмі крові (у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю).

Алергійні реакції: в окремих випадках – слабко або помірно виражені шкірний висип, екзема, кропив’янка, свербіж, набряк Квінке. Рідко виникаютьанафілактичні реакції: потенційно серйозні ускладнення, пов'язані з порушенням дихання або зі зниженням АТ,імунні реакції (має мінімальну здатність індукувати утворення антитіл).

Місцеві реакції: можливі гіперемія шкірних покривів, печія, слабка чи помірна болючість у місці введення (частіше виникають при підшкірному введенні).

 

Протипоказання

Неконтрольована артеріальна гіпертензія. Підвищена чутливість до епоетину альфа.

Також застосування препарату протипоказано:

- перед проведенням обширної хірургічної операції поза рамками переддепозитної програми з використанням аутологічної крові;

- при важкій патології судин (у т.ч. коронарних, сонних, церебральних, периферичних);

- при нещодавно перенесеному інфаркті міокарду, гострому порушенні мозкового кровообігу.

 

Особливості застосування

Препарат не можна використовувати при порушенні цілісності, маркування, фізичних властивостей, закінчення терміну зберігання.

Препарат з обережністю застосовують у пацієнтів із судомними реакціями в анамнезі; пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку тромбозу або іншими судинними ускладненнями. Потрібен ретельний медичний контроль.

З обережністю застосовують при подагрі.

До початку застосування слід переконатися, що пацієнти з артеріальною гіпертензією одержують ефективну антигіпертензивну терапію.

Під час застосування препарту необхідно контролювати рівень АТ, звертаючи увагу на виникнення або посилення незвичайного головного болю. При цьому може знадобитися корекція проведеної терапії або призначення антигіпертензивних засобів. Якщо незважаючи на адекватну терапію, АТ не знижується, Епобіокрин® слід відмінити.

До початку застосування Епобіокрину® слід оцінити стан депо заліза в організмі. У більшості хворих із хронічною нирковою недостатністю, в онкологічних і ВІЛ-інфікованих хворих рівень феритину в плазмі крові зменшується одночасно зі збільшенням гематокриту. Рівень феритину необхідно визначати протягом усього курсу лікування. Якщо він складає менше 100 нг/мл, рекомендується замісна терапія препаратами заліза. Пацієнти, що здають аутологічну кров і знаходяться в перед- чи післяопераційному періоді, також повинні одержувати додатково адекватну кількість заліза.

У період застосування слід контролювати рівень гемоглобіну, принаймні, 1 раз на тиждень до досягнення стабільного рівня, потім рідше. У перед- і післяопераційному періоді рівень гемоглобіну слід перевіряти частіше, якщо початковий рівень складав менше 14 г/дл. Слід також регулярно контролювати рівень гематокриту. Протягом перших 8 тижнів терапії слід регулярно контролювати кількість тромбоцитів тому, що Епобіокрин® може викликати помірне дозозалежне збільшення їх числа (що приходить до норми самостійно протягом курсу терапії); тромбоцитоз розвивається рідко.

Слід враховувати, що передопераційне підвищення рівня гемоглобіну може служити несприятливим фактором, що призводить до розвитку тромботичних ускладнень. Перед проведенням планового хірургічного втручання пацієнти повинні одержувати адекватну профілактичну антитромботичну терапію.

У перед- і післяопераційному періоді не рекомендується застосовувати Епобіокрин® при початковому рівні гемоглобіну більше 15 г/дл.

З обережністю застосовувати у пацієнтів з порфірією. При хронічній нирковій недостатності на фоні терапії Епобіокрином® можливе загострення порфірії.

Корекція анемії може супроводжуватися поліпшенням апетиту і збільшенням всмоктування калію і білків. Слід мати на увазі можливу необхідність періодичної корекції параметрів діалізу для підтримки рівня сечовини, креатиніну і калію в межах норми. У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці крові. Застосування Епобіокрину® переддіалізними пацієнтами не прискорює прогресування ниркової недостатності.

Пацієнтам, що знаходяться на гемодіалізі, на фоні терапії Епобіокрином®, як правило, потрібне збільшення дози гепарину під час діалізу (в результаті підвищення гематокриту). При неадекватній дозі гепарину можлива окклюзія діалізної системи.

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю і клінічно вираженою ІХС або застійною серцевою недостатністю підтримуюча концентрація гемоглобіну не повинна перевищувати верхню межу оптимальної рекомендованої концентрації (не більше 10 - 12 г/дл у дорослих).

При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливе уповільнення біотрансформації Епобіокрину® і виражене посилення еритропоезу. Безпека застосування Епобіокрину® в цій категорії пацієнтів не встановлена.

Не можна цілком виключити можливість впливу Епобіокрину® на ріст деяких типів пухлин, особливо на злоякісні новоутворення  кісткового мозку.

Слід дотримуватись всіх спеціальних попереджень і запобіжних заходів, пов'язаних з програмою збору аутологічної крові (це поширюється на всіх пацієнтів, що одержують Епобіокрин®).

Терапевтична ефективність Епобіокрину® може зменшитися при дефіциті заліза, фолієвої кислоти, вітаміну B12, інтоксикації алюмінієм, інтеркурентних захворюваннях, прихованій кровотечі, гемолізі, фіброзі кісткового мозку.

Застосування при вагітності і годуванні груддю. Безпека застосування Епобіокрину® при вагітності та в період лактації не встановлена.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Дія Епобіокрину® може підсилюватися при одночасному введенні препаратів крові.

При одночасному застосуванні Епобіокрину® з циклоспорином можливе зниження концентрації останнього в плазмі через збільшення ступеня його зв'язування з еритроцитами (при застосуванні даної комбінації необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі і, при необхідності, збільшити його дозу).

Несумісність. Епобіокрин®не можна змішувати з розчинами інших лікарських засобів.

Передозування.Можливе при неправильно підібраній індивідуальній схемі лікування. Про симптоми передозування, заходи їх запобігання та усунення див. в розділах: «Побічна дія» і «Особливості застосування».

Вплив на здатність керування автотранспортом.На здатність керування автотранспортомне впливає.

Умови зберігання. У сухому, захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Не заморожувати. Не струшувати.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови відпуску. За рецептом.

 

Пакування. По 1000 МО в ампулах або флаконах. По 5 або 10 ампул або флаконів у коробці. По 2000 МО, 4000 МО, 10 000 МО в ампулах або флаконах. По 5, 6 або 10 ампул або флаконів у коробці.

По 1000 МО, 2000 МО, 4000 МО, 10 000 МО у попередньо наповнених шприцах або ампулах. По 5 попередньо наповнених шприців або ампул у блістері з плівки ПВХ. По 1 блістеру у коробці.

 

Виробник. ПрАТ «БІОФАРМА», Україна; 

                    ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА», Україна.

 

Адреса. Україна, 03680, м. Київ, вул. М Амосова, 9;

               Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37.

 


 

 

И Н С Т Р У К Ц И Я

для применения медицинского иммунобиологического препарата

Эпобиокрин®

Еpobiocrinum®

 

Общая характеристика:

Международное непатентованное название:Epoetin alfa;

Основные физико-химические свойства: прозрачная, бесцветная жидкость, содержит рекомбинантный эритропоэтин человека.

 

Качественный и количественный состав

Действующие вещества:рекомбинантный эритропоэтин человека 1000 или 2000, или 4000, или 10 000 МЕ;

Вспомогательные вещества: альбумин в пересчете на сухой альбумин (стабилизатор) – 2.50 мг, натрия цитрат – 5,80 мг, натрия хлорид – 5,84 мг, кислота лимонная – 0,057 мг, вода для инъекций - 1 мл.

 

Форма выпуска. Раствор для инъекций. 

 

Код АТС. B03X  A01.Эритропоэтин.

 

Иммунологические и биологические свойства. Рекомбинантныйэритропоэтин человека по биологической и иммунологической активности соответствует эритропоэтину человека (ЭПО) -  естественному гликопротеиновому гормону, стимулирующему эритропоэз. В норме у здорового человека ЭПО синтезируется почками (90 %) и купферовскими клетками печени (10 %). Уровень его синтеза определяется уровнем насыщенности крови кислородом. ЭПО стимулирует пролиферацию и дифференциацию эритроидных клеток в зрелые эритроциты. Его действие проявляется на ранних стадиях эритропоэза на уровне бурстобразующих эритроидных единиц и колониеобразующих эритроидных единиц, далее - на уровне проэритробласта, эритробласта и ретикулоцита (чувствительность этих клеток к ЭПО пропорциональна степени их зрелости). ЭПО нормализует уровень гемоглобина и гематокрита и устраняет симптомы, связанные с анемией.

 

 

 

 

 

Фармакологические свойства

Фармакокинетика.При внутривенном введении препарата период полувыведения у лиц с нормальной функцией почек составляет около 4 часов; у пациентов с нарушением функции почек – около 5 часов.

При подкожном введении концентрация препарата в крови нарастает медленно и достигает максимума в период от 12 до 18 часов после введения. Время полувыведения составляет 24 часа.

Препарат не обладает кумулятивными свойствами.

 

Показания к применению:

-            анемия у больных с уремической стадией хронической почечной недостаточности (ХПН), получающих терапию хроническим гемодиализом (ХГ) и постоянным амбулаторным перитонеальным гемодиализом (ПАПД);

-            ранняя анемия у новорожденных недоношенных детей;

-            поздняя анемия у новорожденных с гемолитической болезнью, перенесших внутриутробное переливание эритроцитарной массы или постнатальные заменимые и дробные переливания крови, характеризующиеся неадекватно низкой (относительно степени анемии) продукцией эритропоэтина;

-            стимуляция эритропоэза при поздней гипорегенеративной анемии у новорожденных с гемолитической болезнью;

-            анемия, вызванная дефицитом эритропоэтина у больных с ХПН;

-            анемии, связанные с химио - и радиотерапией опухолей;

-            анемии у ВИЧ- пациентов, вызванные применением Зидовудина;

-            ЭПОзависимые анемии (немиелоидные опухоли, ревматоидный артрит и др.);

-            для уменьшения объемов переливаемой крови при значительных хирургических вмешательствах и острых кровопотерях.

 

Способ применения и дозы

Препарат вводят подкожно или внутривенно. Продолжительность внутривенной инъекции          1 - 2 мин.

Для инфузий препарат не используют.

Анемия у больных с уремической стадией ХПН. Больным, находящимся на гемодиализе (ГД), препарат вводят подкожно или внутривенно в дозе 200 МЕ/кг/нед после сеанса гемодиализа. Рекомендуется недельную дозу (200 МЕ/кг/нед) разделить на 3 введения на протяжение недели (после каждого сеанса гемодиализа). Максимальная доза не должна превышать 200 МЕ/кг 3 раза в неделю. Подкожно препарат вводят в дозе 100 МЕ/кг 1 раз в неделю.

Больным, находящимся на ПАПД, препарат вводят подкожно в дозе 75 МЕ/кг 1 раз в неделю. Курс лечения составляет 8 недель.

Внутривенное введение Эпобиокрина® позволяет достичь максимальной концентрации препарата в крови на протяжение первого часа, с его снижением к базовому уровню к концу первых суток после введения. Подкожное введение Эпобиокрина® позволяет независимо от вида диализа, достичь максимальной концентрации препарата в крови на протяжение 8 - 24 часов (с её снижением к базовому уровню к концу вторых суток после введения).

Подкожный способ применения Эпобиокрина® целесообразен для плановой терапии больных, находящихся на гемо- и перитонеальном диализе, поскольку он требует меньшей стартовой дозы.

Анемии у новорожденных детей. Для профилактики и лечения ранней анемии у новорожденных недоношенных детей, лечения поздней анемии у новорожденных с гемолитической болезнью, перенесших внутриутробное переливание эритроцитарной массы или постнатальные заменимые и дробные переливания крови, характеризующиеся неадекватно низкой (относительно степени анемии) продукцией эритропоэтина; для стимуляции эритропоэза при поздней гипорегенеративной анемии у новорожденных детей с гемолитической болезнью препарат вводят подкожно в дозе 200 МЕ/кг три раза в неделю. Курс лечения составляет 10 инъекций. В комплексе с терапией Эпобиокрином® назначают препараты железа 2 - 3 мг/кг в сутки (по элементарному железу), фолиевую кислоту - 50 мкг в сутки и витамин Е - 5 мг в сутки.

Анемии у больных с ХПН. Начальная доза Эпобиокрина® составляет 30 - 75 МЕ/кг 3 раза в неделю. Период коррекции длится до момента достижения оптимального уровня гемоглобина                    (110 - 125 г/л), гематокрита (30 - 35 %). Эти показатели необходимо контролировать еженедельно.

Возможны следующие ситуации:

1)        Гематокрит повышается от 0,5 % до 2,0 % в неделю. В таком случае дозу не изменяют до достижения оптимальных показателей.

2)        Сниженный ответ на ЭПО (скорость прироста гематокрита менее 0,5 % в неделю). Необходимо повысить разовую дозу  на 25 МЕ/кг. Максимальная доза - 300 МЕ/кг три раза в неделю.

3)        Повышенный ответ на ЭПО (скорость прироста гематокрита более 2,0 % за 2 недели). Необходимо снизить разовую дозу препарата в 1,5 раза.

4)        Гематокрит остается низким или снижается. Необходимо проанализировать причины резистентности.

Эффективность лечения зависит от правильно подобранной индивидуальной схемы лечения.

Период поддерживающей терапии.Предшествующая доза коррекционного периода снижается на 25 - 30 % и поддерживается на таком уровне, чтобы показатели гематокрита находились в диапазоне 30 - 35 %, а концентрация гемоглобина составляла 110 - 125 г/л. Как правило, поддерживающая доза составляет 50 - 60 МЕ/кг три раза в неделю. Для терапии в поддерживающем периоде рекомендуется подкожный способ введения (как наиболее экономичный и безопасный).

Анемии у пациентов после химио- и радиотерапии опухолей.Перед началом лечения рекомендуется провести определение уровня эндогенного эритропоэтина. При концентрации ЭПО менее 200 МЕ/мл начальная доза составляет 150 МЕ/кг. При отсутствии ответа возможно увеличение дозы до 300 МЕ/кг через 8 недель от начала лечения. Дальнейшее увеличение дозы представляется нецелесообразным. Не рекомендуется назначать Эпобиокрин® пациентам с содержанием эндогенного эритропоэтина в сыворотке выше 200 МЕ/мл.

Анемии у ВИЧ- пациентов, вызванные применением Зидовудина. Введение Эпобиокрина® в дозе   100 МЕ/кг 3 раза в неделю является эффективным у ВИЧ-пациентов, получающих терапию Зидовудином, при условии, что уровень сывороточного эндогенного эритропоэтина пациента менее 500 МЕ/мл, а доза Зидовудина составляет менее 4200 мг/неделю.

Хирургия. Подготовка к обширным хирургическим вмешательствам.Эпобиокрин® применяют в дозе 100 - 300 МЕ/кг через день, за 10 дней до хирургического вмешательства и  в течение           4 - 6 дней после операции.

Системные заболевания. Ревматоидный артрит.Начальная доза Эпобиокрина® составляет           50 - 75 МЕ/кг 3 раза в неделю. При отсутствии ответа через 4 недели лечения рекомендуется повысить дозу до 150 - 200 МЕ/кг 3 раза в неделю. Дальнейшее увеличение дозы представляется  нецелесообразным.

После достижения оптимальных уровней гематокрита и гемоглобина, дозы и кратность введения Эпобиокрина® должны подбираться индивидуально для каждого больного.

При лечении Эпобиокрином® необходимо помнить, что дозу следует увеличивать не чаще одного раза в месяц. Нормальный уровень ответа – прирост гематокрита от 0,5 до 2,0 % за 2 недели. При скорости прироста гематокрита более 2 % за 2 недели дозу следует уменьшить в 1,5 раза.

 

Замена других эритропоэтинов на Эпобиокрин®

Исходя из возможного более выраженного эффекта Эпобиокрина®, его доза не должна превышать дозу рекомбинантного эритропоэтина, который использовался в предшествующем курсе лечения. В течение первых двух недель дозу не изменяют, оценивая соотношение доза – ответ. После этого доза может быть уменьшена или увеличена по вышеуказанной схеме.

 

Побочное действие

Гриппоподобный синдром. Возможны головокружения, сонливость, лихорадочное состояние, головная боль, боли в суставах и мышцах (преимущественно в начале лечения).

Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможны дозозависимое повышение АД; ухудшение течения имеющейся артериальной гипертензии (чаще всего у пациентов с хронической почечной недостаточностью); в отдельных случаях - гипертонические кризы, злокачественная артериальная гипертензия с симптомами энцефалопатии (головная боль, спутанность сознания) и симптомами генерализованных тонико-клонических судорог.

Со стороны системы кроветворения: редко - тромбоцитоз.

Со стороны системы свертывания крови: в отдельных случаях - тромбозы шунта у пациентов со склонностью к гипотензии (находящихся на гемодиализе) или при наличии у них стенозов, аневризм.

Со стороны мочевыделительной системы: возможны гиперкалиемия, гиперфосфатемия, повышение концентрации мочевины, креатинина, мочевой кислоты в плазме крови (у пациентов с хронической почечной недостаточностью).

Аллергические реакции: в отдельных случаях – слабо или умеренно выражены кожная сыпь, экзема, крапивница, зуд, отек Квинке. Редко возникают анафилактические реакции: потенциально серьезные осложнения, связанные с нарушением дыхания или со снижением АД, иммунные реакции (имеет минимальную способность индуцировать образование антител).

Местные реакции: гиперемия кожных покровов, чувство сжения, слабая или умеренная болезненность в месте введения (чаще возникают при подкожном введении).

 

Противопоказания

Неконтролируемая артериальная гипертензия. Повышенная чувствительность к эпоэтину альфа.

Также применение препарата противопоказано:

- перед проведением обширной хирургической операции не в рамках преддепозитной программы с использованием аутологичной крови;

- при тяжелой патологии сосудов (в т.ч. коронарных, сонных, церебральных, периферических);

- при недавно перенесенном инфаркте миокарда, остром нарушении мозгового кровообращения.

 

Особенности применения

Препарат нельзя использовать при нарушении целостности, маркировки, физических свойств, срока хранения.

Препарат с осторожностью применяют у пациентов с судорожными реакциями в анамнезе; пациентов с повышенным риском развития тромбоза или других сосудистых осложнений. Требуется тщательный медицинский контроль.

С осторожностью применяют при подагре.

До начала применения следует убедиться, что пациенты с артериальной гипертензией получают эффективную антигипертензивную терапию.

Во время применения препарата необходимо контролировать уровень АД, обращая внимание на возникновение или усиление необычных головных болей. При этом может потребоваться коррекция проводимой терапии или назначение антигипертензивных средств. Если несмотря на адекватную терапию, АД не снижается, Эпобиокрин® следует отменить.

До начала применения Эпобиокрина® следует оценить состояние депо железа в организме. У большинства больных с хронической почечной недостаточностью, у онкологических и          ВИЧ-инфицированных больных уровень ферритина в плазме крови уменьшается одновременно с увеличением гематокрита. Уровень ферритина необходимо определять в течение всего курса лечения. Если он составляет менее 100 нг/мл, рекомендуется заместительная терапия препаратами железа. Пациенты, сдающие аутологичную кровь и находящиеся в пред- или послеоперационном периоде, также должны получать дополнительно адекватное количество железа.

В период применения следует контролировать уровень гемоглобина, по крайней мере, 1 раз в неделю до достижения стабильного уровня, затем реже. В пред- и послеоперационном периоде уровень гемоглобина следует проверять чаще, если исходный уровень составлял менее 14 г/дл. Следует также регулярно контролировать уровень гематокрита. В течение первых 8 недель терапии следует регулярно контролировать количество тромбоцитов, т.к. Эпобиокрин® может вызывать умеренное дозозависимое увеличение их числа (которое приходит к норме самостоятельно в течение курса терапии); тромбоцитоз развивается редко.

Следует учитывать, что предоперационное повышение уровня гемоглобина может служить предрасполагающим фактором к развитию тромботических осложнений. Перед проведением планового хирургического вмешательства пациенты должны получать адекватную профилактическую антитромботическую терапию.

В пред- и послеоперационном периоде не рекомендуется применять Эпобиокрин® при исходном уровне гемоглобина более 15 г/дл.

С осторожностью следует применять для пациентов с порфирией. При хронической почечной недостаточности на фоне терапии Эпобиокрином® возможно обострение порфирии.

Коррекция анемии может сопровождаться улучшением аппетита и увеличением всасывания калия и белков. Следует иметь ввиду возможную необходимость периодической коррекции параметров диализа для поддержания уровня мочевины, креатинина и калия в пределах нормы. У пациентов с хронической почечной недостаточностью необходимо контролировать уровень электролитов в сыворотке крови. Применение Эпобиокрина® преддиализными пациентами не ускоряет прогрессирования почечной недостаточности.

Пациентам, находящимся на гемодиализе, на фоне терапии Эпобиокрином®, как правило, требуется увеличение дозы гепарина во время диализа (из-за повышения гематокрита). При неадекватной дозе гепарина возможна окклюзия диализной системы.

У пациентов с хронической почечной недостаточностью и клинически выраженной ИБС или застойной сердечной недостаточностью поддерживающая концентрация гемоглобина не должна превышать верхний предел оптимальной рекомендованной концентрации (не более 10 - 12 г/дл у взрослых).

При применении для пациентов с нарушениями функции печени возможно замедление биотрансформации Эпобиокрина® и выраженное усиление эритропоэза. Безопасность применения Эпобиокрина® у этой категории пациентов не установлена.

Нельзя полностью исключить возможность влияния Эпобиокрина® на рост некоторых типов опухолей, особенно на злокачественные новообразования костного мозга.

Следует соблюдать все специальные предупреждения и меры предосторожности, связанные с программой сбора аутологичной крови (это распространяется на всех пациентов, получающих Эпобиокрин®).

Терапевтическая эффективность Эпобиокрина® может уменьшиться при дефиците железа, фолиевой кислоты, витамина B12, интоксикации алюминием, интеркуррентных заболеваниях, скрытом кровотечении, гемолизе, фиброзе костного мозга.

Применение во время беременности и кормления грудью.Безопасность применения Эпобиокрина® при беременности и в период лактации не установлена.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. Действие Эпобиокрина® может усиливаться при одновременном введении препаратов крови.

При одновременном применении Эпобиокрина® с циклоспорином возможно снижение концентрации последнего в плазме из-за увеличения степени его связывания с эритроцитами (при применении данной комбинации необходимо контролировать концентрацию циклоспорина в плазме и, при необходимости, увеличить его дозу).

Несовместимость. Эпобиокрин® нельзя смешивать с растворами других лекарственных средств.

Передозировка. Возможна при неправильно подобранной индивидуальной схеме лечения. О симптомах передозирования, мерах их предупреждения и устранения см. в разделах: «Побочное действие» и «Особенности применения». 

Влияние на способность управления автотранспортом. На способность управления автотранспортом не влияет.

 

Условия хранения. В сухом, защищенном от света месте при температуре от 2 до 8 ºС.

Не замораживать. Не встряхивать.

Хранить в недоступном для детей месте.

 

Срок годности. 2 года.

 

Условия отпуска. По рецепту.

 

Упаковка. По 1000 МЕ в ампулах или флаконах. По 5 или 10 ампул или флаконов в коробке. По 2000 МЕ, 4000 МЕ, 10 000 МЕ в ампулах или флаконах. По 5, 6 или 10 ампул или флаконов в коробке.

По 1000 МЕ, 2000 МЕ, 4000 МЕ, 10000 МЕ в предварительно наполненных шприцах или ампулах. По 5 предварительно наполненных шприцев или ампул в блистере из пленки ПВХ. По 1 блистеру в коробке.

 

Производитель. ЧАО «БИОФАРМА», Украина;  ООО «ФЗ «БИОФАРМА», Украина.

 

Адрес. Украина, 03680, г. Киев, ул. Н. Амосова, 9;

             Украина, 09100, Киевская область, г. Белая Церковь, ул. Киевская, 37.

Цены на сайте интернет-аптеки lf.ua могут отличаться от цен в аптеках сети Линда-Фарм и актуальны только при условии заказе через интернет-аптеку lf.ua. Обратите внимание, что лекарственное средство может быть рецептурным и на него нужен рецепт врача.
Меню