ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ДІАГЛІЗИД® МR
(DIAGLIZID® МR)
Склад:
діюча речовина: гліклазид;
1 таблетка міститьгліклазиду 60 мг;
допомiжнi речовини: гіпромелоза, лактози моногідрат, коповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки з модифікованим вивільненням.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з плоскою поверхнею з рискою і фаскою, білого або білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору. На поверхні таблеток допускається мармуровість.
Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби.Пероральні цукрознижувальні засоби, крім інсулінів. Сульфонаміди, похідні сечовини. Гліклазид.
Код АТХ А10В В09.
Фармакологiчнi властивості.
Фармакодинаміка.
Гліклазид – пероральний цукрознижувальний препарат, похідне сульфанілсечовини, яке відрізняється від інших препаратів наявністю гетероциклічного кільця, що містить азот та має ендоциклічні зв’язки.
Гліклазид знижує рівень глюкози у плазмі крові внаслідок стимуляції секреції інсуліну β‑клітинами островків Лангерганса підшлункової залози. Підвищення рівня постпрандіального інсуліну та секреція С-пептиду зберігаються навіть після 2 років застосування препарату. Гліклазид має також гемоваскулярні властивості.
Вплив на інсуліносекрецію. У хворих на діабет ІІ типу гліклазид відновлює ранній пік інсуліносекреції у відповідь на надходження глюкози та підвищує другу фазу секреції інсуліну. Значне збільшення виділення інсуліну відбувається відповідно до прийнятої їжі чи навантаження глюкозою.
Гемоваскулярні властивості. Гліклазид зменшує мікротромбоз шляхом двох механізмів, які можуть бути задіяні у розвитку ускладнень цукрового діабету:
· частково інгібує агрегацію та адгезію тромбоцитів, зменшує кількість маркерів активації тромбоцитів (β-тромбоглобулін, тромбоксан В2);
· впливає на фібринолітичну активність ендотелію судин (підвищує активність tPА).
Попередження ускладнень цукрового діабету ІІ типу.
Переваги стратегії інтенсивного контролю глікемії з призначенням Гліклазиду MR в основі терапії були обумовлені:
– достовірним зниженням відносного ризику основних макроваскулярних ускладень на 14 %;
– достовірним зниженням відносного ризику нових випадків або прогресуванням нефропатії на 21 % ;
– достовірним зниженням відносного ризику мікроальбумінурії, що виникла вперше, на 8 % ;
– достовірним зниженням відносного ризику ниркових подій на 11 %.
Наприкінці дослідження 65 % та 81,1 % пацієнтів групи інтенсивного контролю (28,8 % та 50,2 % групи стандартного контролю) досягли мети HbAlc ≤ 6,5 % та ≤ 7 % відповідно.
90 % пацієнтів групи інтенсивного контролю приймали Гліклазид MR (середня добова доза складала 103 мг), 70 % з них приймали максимальну добову дозу 120 мг. У групі інтенсивного контролю глікемії на основі Гліклазиду MR маса тіла пацієнтів залишалася стабільною.
Переваги стратегії інтенсивного контролю глікемії на основі Гліклазиду MR не залежали від зниження артеріального тиску.
Фармакокiнетика.
Концентрація гліклазиду у плазмі крові прогресивно наростає протягом перших 6 годин пiсля прийому, після чого досягає постійного рівня (плато), який утримується з 6-ої до 12-ої години після застосування. Індивідуальні коливання є незначними.
Гліклазид повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Приймання їжi не впливає на швидкість i ступінь абсорбції.
Зв'язування глiклазиду з протеїнами плазми крові становить приблизно 95 %. Об’єм розподілу становить приблизно 30 л.
Одноразовий прийом добової дози препарату Діаглізид® MR, 60 мг забезпечує ефективну концентрацію гліклазиду у плазмі крові протягом 24 годин.
Гліклазид метаболізується переважно в печінці та виводиться із сечею, менше 1 % діючої речовини виводиться із сечею у незміненому вигляді. Активні метаболіти у плазмі відсутні.
Перiод напiввиведення глiклазиду становить приблизно 12-20 годин.
Відзначається лінійна залежність між прийнятою дозою препарату до 120 мг і концентрацією у плазмі.
У пацієнтів літнього віку не відзначається клінічно значущих змін фармакокінетики препарату.
Клінічні характеристики.
Показання.
Цукровий діабет ІІ типу:
Ø зниження та контроль глюкози в крові при неможливості нормалізувати рівень глюкози тільки дієтою, фізичними вправами чи зменшенням маси тіла;
Ø попередження ускладнень цукрового діабету ІІ типу: зниження ризику макро- та мікросудинних ускладнень, зокрема нових випадків або посилення наявної нефропатії, у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу.
Протипоказання.
– Підвищена чутливість до гліклазиду або до інших препаратів сульфанілсечовини, сульфаніламідів або до будь-якого компонента препарату;
– інсулінозалежний цукровий діабет (І тип);
– діабетична прекома та кома, діабетичний кетоацидоз;
– тяжка печінкова або ниркова недостатність;
– лікування міконазолом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При застосуванні препаратів, одночасне призначення з якими може спричинити виникнення гіпо- або гіперглікемії, необхідно попередити пацієнта про необхідність ретельного контролю рівня глюкози в крові під час лікування. Може бути необхідною корекція дози цукрознижувального препарату під час та після лікування цими препаратами.
Препарати, одночасне призначення з якими підвищує ризик виникнення гіпоглікемії.
Протипоказано одночасне застосування:
міконазол(для системного застосування, гель для ротової порожнини) посилює гіпоглікемічний ефект, можливий розвиток симптомів гіпоглікемії і навіть коми.
Не рекомендовано одночасне застосування:
фенілбутазон (для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфанілсечовини (заміщає їх зв’язок з протеїнами плазми та/або зменшує їх виведення);
алкоголь підвищує ризик виникнення гіпоглікемічних реакцій (через інгібування компенсаторних реакцій), що може призвести до гіпоглікемічної коми. Слід уникати вживання алкоголю та препаратів, що містять алкоголь.
Комбінації, що потребують обережності:
при одночасному застосуванні з одним із нижчезазначених препаратів у деяких випадках може виникнути гіпоглікемія через посилення гіпоглікемічного ефекту: інші цукрознижувальні препарати (інсулін, акарбоза, метформін, тіазолідиндіони, інгібітори дипептидилпептидази-4, агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1)), β-блокатори, інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл), флуконазол, антагоністи Н2-рецепторів, сульфаніламіди, кларитроміцин, нестероїдні протизапальні препарати, інгібітори МАО.
Препарати, одночасне призначення з якими підвищує ризик виникнення гіперглікемії.
Не рекомендовано одночасне застосування:
даназол чинить діабетогенну дію.
Комбінації, що потребують обережності:
хлорпромазин(нейролептик) при застосуванні високих доз (понад 100 мг на добу) підвищує рівень глюкози в крові (через зменшення вивільнення інсуліну);
глюкокортикоїди (для системного та місцевого застосування: внутрішньосуглобові, нашкірні та ректальні препарати) та тетракозактид – підвищують рівень глюкози в крові, можливий розвиток кетоацидозу (зменшують толерантність до вуглеводів);
ритодрин, сальбутамол, тербуталін (внутрішньовенний) можуть підвищувати рівень глюкози крові через β2-агоністичний ефект.
Комбінації, які треба брати до уваги:
антикоагулянти (наприклад варфарин та ін.): при одночасному застосуванні з антикоагулянтами похідні сульфанілсечовини можуть потенціювати антикоагулянтну дію останніх. У разі необхідності доза антикоагулянтів може бути відкоригована.
Особливості застосування.
Гіпоглікемія. Цей препарат слід призначати тільки тим пацієнтам, які мають можливість регулярно харчуватися (включаючи сніданок). Важливо регулярно приймати вуглеводи, оскільки підвищення ризику гіпоглікемії виникає у випадках, коли їжа приймається пізно, у неадекватній кількості або якщо ця їжа із низьким вмістом вуглеводів. Фактори, що підвищують ризик виникнення гіпоглікемії:
– пацієнт відмовляється або не може виконувати рекомендації лікаря (особливо це стосується пацієнтів літнього віку);
– незадовільне, нерегулярне харчування, періоди голодування та зміни дієти;
– дисбаланс між фізичним навантаженням та вживанням вуглеводів;
– вживання алкоголю;
– ниркова недостатність;
– тяжка печінкова недостатність;
– передозування препарату;
– певні порушення ендокринної системи: порушення функції щитовидної залози, гіпопітуїтаризм та адреналова недостатність;
– одночасне застосування певних медичних засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Ниркова та печінкова недостатність: фармакокінетика та/або фармакодинаміка гліклазиду може змінюватися у пацієнтів з печінковою та тяжкою нирковою недостатністю. Епізоди гіпоглікемії у таких пацієнтів можуть бути тривалими, тому потребують відповідного лікування.
Погіршення контролю глікемії у пацієнтів, які отримують цукрознижувальні препарати, може бути спричинено інфекцією, пропасницею, травмою або хірургічним втручанням. У деяких випадках може бути необхідним призначення інсуліну.
Гіпоглікемічна ефективність будь-якого перорального цукрознижувального засобу, в тому числі гліклазиду, може з часом змінюватись. Це може бути внаслідок прогресування тяжкості захворювання або через зниження відповіді на лікування. Цей феномен відомий як вторинна недостатність, яка відрізняється від первинної недостатності, коли препарати є неефективними від самого початку лікування. Перед тим як робити висновок щодо розвитку вторинної недостатності у пацієнта, необхідно перевірити коректність призначеної дози та дотримання пацієнтом дієти.
Лабораторні показники: для оцінки контролю рівня глюкози в крові рекомендовано визначення рівня гліколізованого гемоглобіну (або рівень глюкози в крові натще).
У пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази застосування препаратів сульфанілсечовини може спричинити виникнення гемолітичної анемії. Таким пацієнтам гліклазид слід призначати з обережністю та розглянути питання щодо призначення альтернативної терапії без застосування препаратів сульфанілсечовини.
До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимісті галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано призначати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Пероральні цукрознижувальні препарати не слід застосовувати під час вагітності.
Досвід застосування препарату Діаглізид® MR під час вагітності відсутній.
При плануванні або при встановленні вагітності необхідно перевести жінку з пероральних гіпоглікемічних препаратів на інсулін.
Діаглізид® MR протипоказаний під час годування груддю через можливість виникнення гіпоглікемії у дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам слід знати симптоми гіпоглікемії, вміти їх розпізнавати та у разі їх виникнення бути обережними під час керування автомобілем або роботи з різними механізмами, особливо на початку лікування.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування. Призначається тільки дорослим.
Добова доза може змінюватися від 30 до 120 мг на добу. Добову дозу слід приймати одноразово під час сніданку.
Таблетки слід ковтати цілими (не роздавлювати та не жувати).
Якщо хворий забув прийняти таблетки, не слід збільшувати дозу наступного дня.
Як і всі цукрознижувальні засоби, Діаглізид® MR потребує індивідуального підбору дози залежно від відповіді пацієнта на лікування (рівень глюкози в крові, глікозильований гемоглобін HbAlc).
Початкова доза та підбір дози. Рекомендована початкова доза становить 30 мг (1 таблетка Діаглізид® MR таблетки по 30 мг) на добу. При ефективному контролі рівня глюкози можна продовжувати лікування цією дозою. У разі необхідності посилення контролю рівня глюкози в крові добова доза може послідовно підвищуватись до 60 мг, 90 мг або 120 мг. Підвищення дози рекомендується проводити поступово, з інтервалом в 1 місяць, окрім випадків, коли не спостерігалося зменшення рівня глюкози крові протягом 2 тижнів лікування. У такому разі дозу можна збільшити наприкінці другого тижня лікування.
Максимальна рекомендована добова доза – 120 мг (2 таблетки).
Таблетка препарату Діаглізид® MR не підлягає розподілу.
Переведення пацієнта з інших пероральних цукрознижувальних препаратів на Діаглізид® MR: Діаглізид® MR можна призначити замість іншого перорального цукрознижувального препарату. При цьому треба брати до уваги дозування та період напіввиведення останнього. Перехідний період зазвичай не потрібний. Розпочинати слід з дози 30 мг (Діаглізид® MR таблетки по 30 мг) із подальшою корекцією дози (див. «Початкова доза та підбір дози»).
При переведенні з гіпоглікемічних препаратів сульфанілсечовини, що мають триваліший період напіввиведення, ніж Діаглізид® MR, перерва у лікуванні на кілька днів може бути необхідною для уникнення сумарного ефекту двох препаратів та розвитку гіпоглікемії. Лікування препаратом розпочинають з дози 30 мг (Діаглізид® MR таблетки по 30 мг) на добу з подальшою корекцією дози, як описано вище.
Одночасне застосування з іншими протидіабетичними препаратами: Діаглізид® MR можна застосовувати у комбінації з бігуанідами, інгібіторами альфа-глюкозидази та інсуліном. При недосягненні адекватного контролю глюкози крові у пацієнтів, які приймають Діаглізид® MR, може бути розпочата одночасна терапія інсуліном під ретельним медичним наглядом.
Для пацієнтів літнього віку (від 65 років) режим дозування препарату Діаглізид® MR є таким самим, як і для пацієнтів віком до 65 років.
Для пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня режим дозування препарату Діаглізид® MR є таким самим, як і для пацієнтів з нормальною функцію нирок, але пацієнт має перебувати під ретельним наглядом.
Для пацієнтів, які належать до групи ризику виникнення гіпоглікемії (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), рекомендується мінімальна початкова доза 30 мг на добу (Діаглізид® MR таблетки по 30 мг).
Для пацієнтів з тяжкими захворюваннями судин (ішемічна хвороба серця, тяжка патологія каротидних судин, дифузні захворювання судин) рекомендується мінімальна початкова доза – 30 мг на добу (Діаглізид® MR таблетки по 30 мг).
Для попередження ускладнень цукрового діабету ІІ типу. Стратегія інтенсивного контролю глікемії передбачає поступове підвищення дози Діаглізиду® MR до 120 мг на добу. Підвищення дози слід проводити контролюючи рівень HbAlc, дотримуючись рекомендацій щодо дієти та фізичних вправ, контролюючи ризик розвитку гіпоглікемії. Також можливе додавання інших цукрознижувальних препаратів, таких як метформін, акарбоза, тіазолідиндіони або інсулін.
Діти.
Діаглізид® MR не рекомендовано призначати дітям через відсутність даних щодо застосування препарату цій категорії пацієнтів.
Передозування.
Передозування препаратів сульфанілсечовини може спричинити гіпоглікемію.
Симптоми помірної гіпоглікемії (без втрати свідомості та без неврологічних симптомів) необхідно коригувати прийманням вуглеводів (цукру), корекцією дози цукрознижувального препарату та/або дієти. Ретельний нагляд за пацієнтом слід продовжувати, поки лікар не буде впевнений, що пацієнт у безпеці.
Тяжка гіпоглікемія з розвитком коми, конвульсій або інших неврологічних розладів потребує невідкладної медичної допомоги із негайною госпіталізацією.
При встановленні діагнозу гіпоглікемічної коми або при підозрі на розвиток коми пацієнту необхідно швидко внутрішньовенно ввести 50 мл концентрованого розчину глюкози (від 20 % до 30 %) з подальшим постійним введенням менш концентрованого розчину глюкози (10 %) із частотою, яка буде підтримувати рівень глюкози в крові понад 1 г/л. Необхідно забезпечити постійний нагляд за пацієнтом. Залежно від стану пацієнта лікар приймає рішення щодо подальшої тактики.
Гліклазид має високий рівень зв’язування з білками плазми, тому застосування діалізу є неефективним.
Побiчні реакції.
При застосуванні гліклазиду та інших похідних сульфанілсечовини можуть спостерігатися нижчезазначені небажані ефекти.
Гiпоглiкемiя. Як і при застосуванні інших препаратів сульфанілсечовини, прийом гліклазиду може спричинити виникнення гіпоглікемії при нерегулярному харчуванні і особливо якщо прийом їжі був пропущений. Виникнення гіпоглікемії може супроводжуватися характерними симптомами, а саме: головний біль, сильне відчуття голоду, нудота, блювання, втомленість, порушення сну, збудження, агресивність, зниження концентрації та уваги, уповільнення реакцій, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мовлення, афазія, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, відчуття безсилля, втрата самоконтролю, марення, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість та втрата свідомості, що може призвести до коми та летального наслідку.
Крім того, можуть спостерігатися розлади з боку адренергічної системи: пітливість, липка шкіра, тривога, тахiкардiя, артеріальна гiпертензiя, пальпітація, біль за грудиною, аритмія.
Зазвичай симптоми гіпоглікемії зникають після прийому вуглеводів (цукру). Однак прийом цукрозамінників у цьому випадку не буде ефективним. Досвід застосування інших препаратів сульфанілсечовини свідчить про те, що навіть коли спочатку прийняті заходи були ефективними, гіпоглікемія може виникнути знову.
Якщо епізод гіпоглікемії є тяжким або довготривалим і стан пацієнта тимчасово під контролем тільки завдяки прийому цукру, необхідна невідкладна медична допомога або навіть госпіталізація.
З боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний біль, нудота, блювання, диспепсія, діарея та запор. Приймання препарату під час сніданку допоможе уникнути або мінімізувати виникнення цих проявів.
Рідше спостерігаються такі небажані ефекти:
• з боку шкіри та підшкірної тканини: висипання, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, еритема, макулопапульозні висипання, бульозні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз);
• з боку системи крові та лімфатичної системи (виникають рідко): анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія. Зазвичай ці явища зникають після відміни лікування;
• з боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня ферментів печінки (АЛТ, АСТ, лужної фосфатази), гепатит (поодинокі випадки). У разі виникнення холестатичної жовтяниці лікування препаратом слід припинити.
Зазначені нижче небажані ефекти зазвичай зникали після відміни препарату.
• З боку органів зору: через зміни рівня глюкози в крові можуть виникнути тимчасові порушення зору, особливо на початку лікування;
• реакції, характерні для класу препаратів сульфанілсечовини: випадки еритроцитопенії, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, панцитопенії, алергічного васкуліту, гіпонатріємії, підвищення рівня печінкових ферментів, та навіть порушення функції печінки (наприклад з холестазом та жовтяницею), гепатиту з регресією після відміни препаратів сульфонілсечовини або у поодиноких випадках – з подальшою печінковою недостатністю, що загрожувала життю.
У групі пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу, які лікувалися за стратегією інтенсивного контролю глікемії, не було виявлено не описаних раніше небажаних реакцій. Кілька пацієнтів перенесли тяжку гіпоглікемію. Більшість епізодів гіпоглікемії спостерігались у пацієнтів, яким застосовували супутню інсулінотерапію.
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей мiсцi.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 3 або 6 блістерів у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПАТ «Фармак».
Місцезнаходження. Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 74.
ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению лекарственного средства
ДИАГЛИЗИД МR
(DIAGLIZID® МR)
Состав:
действующее вещество: гликлазид;
1 таблетка содержитгликлазида 60 мг;
вспомогательные вещества: гипромелоза, лактозы моногидрат, коповидон, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.
Лекарственная форма. Таблетки с модифицированным высвобождением.
Основные физико-химические свойства: таблетки круглой формы с плоской поверхностью с риской и фаской, белого или белого со слегка желтоватым оттенком цвета. На поверхности таблеток допускается мраморность.
Фармакотерапевтическая группа. Противодиабетические средства.Пероральные сахароснижающие средства, за исключением инсулинов. Сульфонамиды, производные мочевины. Гликлазид.
Код АТХ А10В В09.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Гликлазид – пероральный сахароснижающий препарат, производное сульфанилмочевины, которое отличается от других препаратов наличием гетероциклического кольца, содержащего азот и имеющего эндоциклические связи.
Гликлазид снижает уровень глюкозы в плазме крови вследствие стимуляции секреции инсулина β‑клетками островков Лангерганса поджелудочной железы. Повышение уровня постпрандиального инсулина и секреция С-пептида сохраняются даже после 2 лет применения препарата. Гликлазид обладает также гемоваскулярными свойствами.
Влияние на инсулиносекрецию. У больных диабетом ІІ типа гликлазид восстанавливает ранний пик инсулиносекреции в ответ на поступление глюкозы и повышает вторую фазу секреции инсулина. Значительное увеличение выделения инсулина происходит соответственно принятой пище или нагрузке глюкозой.
Гемоваскулярные свойства. Гликлазид уменьшает микротромбоз путем двух механизмов, которые могут быть задействованы в развитии осложнений сахарного диабета:
· частично ингибирует агрегацию и адгезию тромбоцитов, уменьшает количество маркеров активации тромбоцитов (β-тромбоглобулин, тромбоксан В2);
· влияет на фибринолитическую активность эндотелия сосудов (повышает активность tPА).
Профилактика осложнений сахарного диабета ІІ типа.
Преимущества стратегии интенсивного контроля гликемии с назначением Гликлазида MR в основе терапии были обусловлены:
– достоверным снижением относительного риска основных макроваскулярных осложнений на
14 %;
– достоверным снижением относительного риска новых случаев или прогрессированием нефропатии на 21 % ;
– достоверным снижением относительного риска микроальбуминурии, которая возникла впервые, на 8 %;
– достоверным снижением относительного риска почечных событий на 11 % .
В конце исследования 65 % и 81,1 % пациентов группы интенсивного контроля (28,8 % и 50,2 % группы стандартного контроля) достигли цели HbAlc ≤ 6,5 % и ≤ 7 % соответственно.
90 % пациентов группы интенсивного контроля принимали Гликлазид MR (средняя суточная доза составляла 103 мг), 70 % из них принимали максимальную суточную дозу 120 мг. В группе интенсивного контроля гликемии на основе Гликлазида MR масса тела пациентов оставалась стабильной.
Преимущества стратегии интенсивного контроля гликемии на основе Гликлазида MR не зависели от снижения артериального давления.
Фармакокинетика.
Концентрация гликлазида в плазме крови прогрессивно нарастает в течение первых 6 часов после приема, после чего достигает постоянного уровня (плато), который сохраняется с 6-го до 12-го часа после применения. Индивидуальные колебания незначительны.
Гликлазид полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте. Прием пищи не влияет на скорость и степень абсорбции.
Связывание гликлазида с протеинами плазмы крови составляет приблизительно 95 %. Объем распределения составляет приблизительно 30 л.
Одноразовый прием суточной дозы препарата ДиаглизидMR, 60 мг обеспечивает эффективную концентрацию гликлазида в плазме крови в течение 24 часов.
Гликлазид метаболизируется преимущественно в печени и выводится с мочой, менее 1 % действующего вещества выводится с мочой в неизмененном виде. Активные метаболиты в плазме отсутствуют.
Период полувыведения гликлазида составляет приблизительно 12-20 часов.
Отмечается линейная зависимость между принятой дозой препарата до 120 мг и концентрацией в плазме.
У пациентов пожилого возраста не определяется клинически значимых изменений фармакокинетики препарата.
Клинические характеристики.
Показания.
Сахарный диабет ІІ типа:
Ø снижение и контроль глюкозы в крови при невозможности нормализовать уровень глюкозы только диетой, физическими упражнениями или уменьшением массы тела;
Ø профилактика осложнений сахарного диабета ІІ типа: снижение риска макро- и микрососудистых осложнений, в частности новых случаев или усиления существующей нефропатии у пациентов с сахарным диабетом ІІ типа.
Противопоказания.
– Повышенная чувствительность к гликлазиду или к другим препаратам сульфанилмочевины, сульфаниламидам или к любому из компонентов препарата;
– инсулинозависимый сахарный диабет (І тип);
– диабетическая прекома и кома, диабетический кетоацидоз;
– тяжелая печеночная или почечная недостаточность;
– лечение миконазолом.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
При применении препаратов, одновременное назначение с которыми может вызвать возникновение гипо- или гипергликемии, необходимо предупредить пациента о необходимости тщательного контроля уровня глюкозы в крови во время лечения. Может быть необходимой коррекция дозы сахароснижающего препарата во время и после лечения этими препаратами.
Препараты, одновременное назначение с которыми повышает риск возникновения гипогликемии.
Противопоказано одновременное применение:
миконазол(для системного применения, гель для ротовой полости) усиливает гипогликемический эффект, возможно развитие симптомов гипогликемии и даже комы.
Не рекомендовано одновременное применение:
фенилбутазон (для системного применения) усиливает гипогликемический эффект производных сульфанилмочевины (замещает их связь с протеинами плазмы и/или уменьшает их выведение);
алкоголь повышает риск возникновения гипогликемических реакций (из-за ингибирования компенсаторных реакций), что может привести к гипогликемической коме. Следует избегать употребления алкоголя и препаратов, содержащих алкоголь.
Комбинации, требующие осторожности:
при одновременном применении с одним из нижеуказанных препаратов в некоторых случаях может возникнуть гипогликемия из-за усиления гипогликемического эффекта: другие сахароснижающие препараты (инсулин, акарбоза, метформин, тиазолидиндионы, ингибиторы дипептидилпептидазы-4, агонисты рецепторов глюкагоноподобного пептида-1 (ГПП-1)), β-блокаторы, ингибиторы АПФ (каптоприл, эналаприл), флуконазол, антагонисты Н2-рецепторов, сульфаниламиды, кларитромицин, нестероидные противовоспалительные препараты, ингибиторы МАО.
Препараты, одновременное назначение с которыми повышает риск возникновения гипергликемии.
Не рекомендовано одновременное применение:
даназол оказывает диабетогенное действие.
Комбинации, требующие осторожности:
хлорпромазин(нейролептик) при применении высоких доз (свыше 100 мг в сутки) повышает уровень глюкозы в крови (из-за уменьшения высвобождения инсулина);
глюкокортикоиды (для системного и местного применения: внутрисуставные, накожные и ректальные препараты) и тетракозактид – повышают уровень глюкозы в крови, возможно развитие кетоацидоза (уменьшают толерантность к углеводам);
ритодрин, сальбутамол, тербуталин (внутривенный) – могут повышать уровень глюкозы крови из-за β2-агонистического эффекта.
Комбинации, требующие внимания:
антикоагулянты (например варфарин и др.): при одновременном применении с антикоагулянтами производные сульфанилмочевины могут потенцировать антикоагулянтное действие последних. При необходимости доза антикоагулянтов может быть откорректирована.
Особенности применения.
Гипогликемия. Этот препарат следует назначать только тем пациентам, которые имеют возможность регулярно питаться (включая завтрак). Важно регулярно принимать углеводы, поскольку повышение риска гипогликемии возникает в случаях, когда пища принимается поздно, в неадекватном количестве или если эта пища с низким содержанием углеводов. Факторы, которые повышают риск возникновения гипогликемии:
– пациент отказывается или не может выполнять рекомендации врача (особенно это касается пациентов пожилого возраста);
– неудовлетворительное, нерегулярное питание, периоды голодания и изменения диеты;
– дисбаланс между физической нагрузкой и употреблением углеводов;
– употребление алкоголя;
– почечная недостаточность;
– тяжелая печеночная недостаточность;
– передозировка препарата;
– определенные нарушения эндокринной системы: нарушения функции щитовидной железы, гипопитуитаризм и адреналовая недостаточность;
– одновременное применение определенных медицинских средств (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Почечная и печеночная недостаточность: фармакокинетика и/или фармакодинамика гликлазида может изменяться у пациентов с печеночной и тяжелой почечной недостаточностью. Эпизоды гипогликемии у таких пациентов могут быть длительными, поэтому требуют соответствующего лечения.
Ухудшение контроля гликемии у пациентов, которые получают сахароснижающие препараты, может быть вызвано инфекцией, лихорадкой, травмой или хирургическим вмешательством. В некоторых случаях может быть необходимым назначение инсулина.
Гипогликемическая эффективность любого перорального сахароснижающего средства, в том числе гликлазида, может со временем изменяться. Это может быть вследствие прогрессирования тяжести заболевания или в связи со снижением ответа на лечение. Этот феномен известен как вторичная недостаточноть, которая отличается от первичной недостаточности, когда препараты являются неэффективными с самого начала лечения. Перед тем как делать вывод относительно развития вторичной недостаточности у пациента, необходимо проверить корректность назначенной дозы и соблюдение пациентом диеты.
Лабораторные показатели: для оценки контроля уровня глюкозы в крови рекомендовано определение уровня гликолизированного гемоглобина (или уровень глюкозы в крови натощак).
У пациентов с дефицитом глюкозо-6-фосфат-дегидрогеназы применение препаратов сульфанилмочевины может вызвать возникновение гемолитической анемии. Таким пациентам гликлазид следует назначать с осторожностью и рассмотреть вопрос о назначении альтернативной терапии без применения препаратов сульфанилмочевины.
В состав препарата входит лактоза, поэтому пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, синдромом мальабсорбции глюкозы и галактозы, недостаточностью лактазы Лаппа не рекомендовано назначать этот препарат.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Пероральные сахароснижающие препараты не следует применять во время беременности.
Опыт применения препарата Диаглизид MR во время беременности отсутствует.
При планировании или при установлении беременности необходимо перевести женщину с пероральных гипогликемических препаратов на инсулин.
Диаглизид MR противопоказан во время кормления грудью в связи с возможностью возникновения гипогликемии у ребенка.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Пациентам следует знать симптомы гипогликемии, уметь их распознавать и при их возникновении быть осторожными при управлении автомобилем или работе с разными механизмами, особенно в начале лечения.
Способ применения и дозы.
Для перорального применения. Назначается только взрослым. Суточная доза может изменяться от 30 до 120 мг в сутки. Суточную дозу следует принимать одноразово во время завтрака.
Таблетки следует глотать целыми (не раздавливать и не жевать).
Если больной забыл принять таблетки, не следует увеличивать дозу на следующий день.
Как и все сахароснижающие средства, ДиаглизидMR требует индивидуального подбора дозы в зависимости от ответа пациента на лечение (уровень глюкозы в крови, гликозилированный гемоглобин HbAlc).
Начальная доза и подбор дозы. Рекомендованная начальная доза составляет 30 мг (1 таблетка ДиаглизидMR таблетки по 30 мг) в сутки. При эффективном контроле уровня глюкозы можно продолжать лечение этой дозой. При необходимости усиления контроля уровня глюкозы в крови суточная доза может последовательно повышаться до 60 мг, 90 мг или 120 мг. Повышение дозы рекомендуется проводить постепенно, с интервалом в 1 месяц, кроме случаев, когда не наблюдалось уменьшения уровня глюкозы крови в течение 2 недель лечения. В таком случае дозу можно увеличить в конце второй недели лечения.
Максимальная рекомендованная суточная доза – 120 мг (2 таблетки).
Таблетка препарата ДиаглизидMR не подлежит делению.
Перевод пациента с других пероральных сахароснижающих препаратов на ДиаглизидMR: ДиаглизидMR можно назначить вместо другого перорального сахароснижающего препарата. При этом необходимо принимать во внимание дозирование и период полувыведения последнего. Переходный период обычно не нужен. Начинать следует с дозы 30 мг (ДиаглизидMR таблетки по 30 мг) с последующей корекцией дозы (см. «Начальная доза и подбор дозы»).
При переводе с гипогликемических препаратов сульфанилмочевины, которые имеют более длительный период полувыведения, чем ДиаглизидMR, перерыв в лечении на несколько дней может быть необходим для избежания суммарного эффекта двух препаратов и развития гипогликемии. Лечение препаратом начинают с дозы 30 мг (ДиаглизидMR таблетки по 30 мг) в сутки с последующей коррекцией дозы, как описано выше.
Одновременное применение с другими противодиабетическими препаратами: ДиаглизидMR можно применять в комбинации с бигуанидами, ингибиторами альфа-глюкозидазы и инсулином. При отсутствии адекватного контроля глюкозы крови у пациентов, которые принимают ДиаглизидMR, может быть начата одновременная терапия инсулином под тщательным медицинским наблюдением.
Для пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) режим дозирования препарата ДиаглизидMR является таким же, как и для пациентов до 65 лет.
Для пациентов с почечной недостаточностью легкой и умеренной степени режим дозирования препарата ДиаглизидMR является таким же, как и для пациентов с нормальной функцией почек, однако пациент должен находится под тщательным наблюдением.
Для пациентов, которые относятся к группе риска по возникновению гипогликемии (см. раздел «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»), рекомендуется минимальная начальная доза 30 мг в сутки (ДиаглизидMR таблетки по 30 мг).
Для пациентов с тяжелыми заболеваниями сосудов (ишемическая болезнь сердца, тяжелая патология каротидных сосудов, диффузные заболевания сосудов) рекомендуется минимальная начальная доза – 30 мг в сутки (ДиаглизидMR таблетки по 30 мг).
Для профилактики осложнений сахарного диабета ІІ типа. Стратегия интенсивного контроля гликемии предусматривает постепенное повышение дозы ДиаглизидаMR до 120 мг в сутки. Повышение дозы следует проводить, контролируя уровень HbAlc, соблюдая рекомендации относительно диеты и физических упражнений, контролируя риск развития гипогликемии. Также возможно добавление других сахароснижающих препаратов, таких как метформин, акарбоза, тиазолидиндионы или инсулин.
Дети.
ДиаглизидMR не рекомендовано назначать детям в связи с отсутствием данных о применении препарата этой категории пациентов.
Передозировка.
Передозировка препаратов сульфанилмочевины может вызвать гипогликемию.
Симптомы умеренной гипогликемии (без потери сознания и без неврологических симптомов) необходимо корригировать приемом углеводов (сахара), коррекцией дозы сахароснижающего препарата и/или диеты. Тщательное наблюдение за пациентом следует продолжать, пока врач не будет уверен, что пациент в безопасности.
Тяжелая гипогликемия с развитием комы, конвульсий или других неврологических расстройств требует неотложной медицинской помощи с немедленной госпитализацией.
При установлении диагноза гипогликемической комы или при подозрении на развитие комы пациенту необходимо быстро внутривенно ввести 50 мл концентрированного раствора глюкозы (от 20 % до 30 %) с дальнейшим постоянным введением менее концентрированного раствора глюкозы (10 %) с частотой, которая будет поддерживать уровень глюкозы в крови свыше 1 г/л. Необходимо обеспечить постоянное наблюдение за пациентом. В зависимости от состояния пациента врач принимает решение относительно дальнейшей тактики.
Гликлазид имеет высокий уровень связывания с белками плазмы, поэтому применение диализа является неэффективным.
Побочные реакции.
При применении гликлазида и других производных сульфанилмочевины могут наблюдаться нижеуказанные нежелательные эффекты.
Гипогликемия. Как и при применении других препаратов сульфанилмочевины, прием гликлазида может вызвать возникновение гипогликемии при нерегулярном питании, и особенно если прием пищи был пропущен. Возникновение гипогликемии может сопровождаться характерными симптомами, а именно: головная боль, сильное чувство голода, тошнота, рвота, усталость, нарушение сна, возбуждение, агрессивность, снижение концентрации и внимания, замедление реакций, депрессия, спутанность сознания, нарушение зрения и речи, афазия, тремор, парезы, нарушение чувствительности, головокружение, чувство бессилия, потеря самоконтроля, галлюцинации, судороги, поверхностное дыхание, брадикардия, сонливость и потеря сознания, что может привести к коме и летальному исходу.
Кроме этого, могут наблюдаться расстройства со стороны адренергической системы: потливость, липкая кожа, тревога, тахикардия, артериальная гипертензия, пальпитация, боль за грудиной, аритмия.
Обычно симптомы гипогликемии исчезают после приема углеводов (сахара). Однако прием сахарозаменителей в этом случае не будет эффективным. Опыт применения других препаратов сульфанилмочевины свидетельствует о том, что даже если принятые сначала меры были эффективными, гипогликемия может возникнуть снова.
Если эпизод гипогликемии является тяжелым или длительным и состояние пациента временно под контролем только благодаря приему сахара, необходима неотложная медицинская помощь или даже госпитализация.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: абдоминальная боль, тошнота, рвота, диспепсия, диарея и запор. Прием препарата во время завтрака поможет избежать или минимизировать возникновение этих проявлений.
Реже наблюдаются следующие нежелательные эффекты:
• со стороны кожи и подкожной ткани: сыпь, зуд, крапивница, ангионевротический отек, эритема, макулопапулезные высыпания, буллезные реакции (синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз);
• со стороны системы крови и лимфатической системы (возникают редко): анемия, тромбоцитопения, лейкопения, гранулоцитопения. Обычно эти явления исчезают после отмены лечения;
• со стороны гепатобилиарной системы: повышение уровня ферментов печени (АЛТ, АСТ, щелочной фосфатазы), гепатит (единичные случаи). При возникновении холестатической желтухи лечение препаратом следует прекратить.
Указанные ниже нежелательные эффекты обычно исчезали после отмены препарата.
• Со стороны органов зрения: в связи с изменениями уровня глюкозы в крови могут возникнуть временные нарушения зрения, особенно в начале лечения;
• реакции, характерные для класса препаратов сульфанилмочевины: случаи эритроцитопении, агранулоцитоза, гемолитической анемии, панцитопении, аллергического васкулита, гипонатриемии, повышения уровня печеночных ферментов и даже нарушения функции печени (например с холестазом и желтухой), гепатита с регрессией после отмены этих препаратов сульфонилмочевины или в единичных случаях – с дальнейшей угрожающей жизни печеночной недостаточностью.
В группе пациентов с сахарным диабетом ІІ типа, которые лечились по стратегии интенсивного контроля гликемии, не было выявлено не описанных ранее нежелательных реакций. Несколько пациентов перенесли тяжелую гипогликемию. Большинство эпизодов гипогликемии наблюдались у пациентов которым применялась сопутствующая инсулинотерапия.
Срок годности. 2 года.
Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке.
Условия хранения.
Хранить при температуре не выше 25 °С.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка. По 10 таблеток в блистере. По 3 или 6 блистеров в пачке.
Категория отпуска. По рецепту.
Производитель.ПАО «Фармак».
Местонахождение. Украина, 04080, г. Киев, ул. Фрунзе, 74.
