Фармакодинаміка. Іони калію і магнію це важливі внутрішньоклітинні катіони, що відіграють істотну роль в роботі ряду ферментів, у процесі звʼязування макромолекул з субцелюлярними елементами і в механізмі мʼязового скорочення на молекулярному рівні. Співвідношення поза- і внутрішньоклітинної концентрації іонів калію, кальцію, натрію і магнію впливає на скоротливу здатність міокарда. Аспартат як ендогенна речовина є підходящим переносником іонів, має виражений афінітет до клітин, його солі піддаються дисоціації лише незначною мірою. Внаслідок цього іони проникають у внутрішньоклітинний простір у вигляді комплексних сполук. Магнію аспартат та калію аспартат покращують метаболізм міокарда. Недостатній вміст калію і магнію в організмі підвищує ризик розвитку артеріальної гіпертензії, атеросклеротичного ураження коронарних судин, порушень ритму серця, патології міокарда.
Фармакокінетика.
Магній
Загальний запас іонів магнію в організмі людини масою тіла 70 кг становить в середньому 24 г (1000 ммоль); більше 60 % магнію припадає на кісткову тканину і близько 40 % ‒ на скелетні мʼязи та інші тканини. Близько 1 % загального запасу іонів магнію в організмі знаходиться в позаклітинній рідині, переважно в сироватці крові. У здорових дорослих людей вміст магнію в сироватці крові перебуває в діапазоні 0,7‒1,10 ммоль/л.
Рекомендована норма споживання магнію з їжею для чоловіків становить 350 мг на добу, для жінок ‒ 280 мг на добу. Потреба в магнії зростає під час вагітності та грудного вигодовування.
Магній абсорбується зі шлунково-кишкового тракту шляхом активного транспорту. Основним регулятором балансу магнію в організмі є нирки. 3‒5 % іонізованого магнію виводиться нирками.
Збільшення об’єму сечі (наприклад, при терапії високоефективними петльовими діуретиками) призводить до збільшення екскреції іонізованого магнію. Якщо абсорбція магнію в тонкому кишечнику знижується, подальша гіпомагніємія призводить до зменшення його екскреції (< 0,5 ммоль /добу).
Калій
Загальний запас іонів калію в організмі людини масою тіла 70 кг становить в середньому 140 г (3570 ммоль). Він дещо менший у жінок, ніж у чоловіків, і незначною мірою знижується з віком. 2 % загального запасу іонів калію в організмі знаходиться поза клітинами, а решта 98 % ‒ всередині клітин.
Оптимальна норма споживання калію з їжею становить 3‒4 г (75‒100 ммоль) на добу. Основний шлях виведення калію ‒ нирковий (близько 90 % калію виводиться нирками щодня). Решта 10 % виводяться через шлунково-кишковий тракт. Таким чином, нирки відповідають за довгостроковий гомеостаз калію, а також за вміст калію в сироватці крові. У короткостроковій перспективі вміст калію в крові також регулюється обміном калію між внутрішньоклітинним і позаклітинним простором.