Фармакодинаміка.
Механізм дії
Венотонічна активність
Діосмін зменшує розтяжність вен і зменшує венозний застій. Діосмін підвищує тонус вен і, отже, зменшує ємність, розтяжність і застій крові: венозна оклюзійна ртутна плетизмографія свідчить про скорочення часу спорожнення вен.
Кінцевим ефектом є зменшення венозної гіпертензії у пацієнтів із захворюваннями вен.
Мікроциркуляторна активність
Діосмін зменшує проникність капілярів і збільшує капілярний опір. Він також чинить протизапальну дію, впливаючи на синтез простагландинів. Контрольовані подвійно сліпі клінічні дослідження демонструють статистично значущу різницю між діосміном та плацебо. У пацієнтів з крихкістю капілярів лікування діосміном підвищує резистентність капілярів та зменшує клінічні прояви. Після введення 1 г діосміну щодня, порівняно із застосуванням плацебо, спостерігалося також зниження проникності капілярів, що визначалося за допомогою використання міченого технецієм альбуміну або плетизмографії.
Фармакодинамічні ефекти
Фармакологічну активність діосміну у людини було підтверджено у контрольованих подвійно сліпих клінічних дослідженнях, а також за допомогою об’єктивних та кількісних методів дослідження впливу активної речовини на венозну гемодинаміку.
Вплив на лімфатичну систему
Діосмін стимулює лімфатичну активність, покращуючи дренаж інтерстиціального простору та збільшуючи лімфатичний потік. Введення 1 г діосміну щодня зменшує діаметр лімфатичного капіляра та внутрішньолімфатичний тиск, покращуючи кількість функціонуючих лімфатичних капілярів у пацієнтів з важкою хронічною венозною недостатністю без виразок.
Клінічна ефективність та безпека
Контрольовані подвійно сліпі клінічні дослідження демонструють терапевтичну активність препарату для лікування ознак та симптомів встановленої хронічної венозної хвороби та для лікування гострої гемороїдальної хвороби.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Після перорального прийому діосмін швидко гідролізується в кишечнику кишковою флорою і всмоктується у вигляді його похідного аглікону – діосметину. Пероральна біодоступність мікронізованого діосміну становить приблизно 60 %.
Розподіл
Об’єм розподілу діосметину становить 62,1 л, що вказує на широкий розподіл у тканинах.
Біотрансформація
Діосметин інтенсивно метаболізується до фенольних кислот або їхніх похідних кон’югатів гліцину, які виводяться із сечею. У людини переважним метаболітом, який виявляється в сечі, є m-гідрокси-фенілпропіонова кислота, що в основному виводиться у кон’югованій формі. Метаболіти, знайдені в менших кількостях, включають фенольні кислоти, що відповідають 3-гідрокси-4 метоксибензойній кислоті та 3-метокси-4-гідроксифенілоцтовій кислоті.
Виведення
Елімінація мікронізованого діосміну відбувається порівняно швидко, оскільки приблизно 34 % відміченої радіоактивними речовинами дози 14С-діосміну виводиться із сечею та фекаліями протягом перших 24 годин та наближається до 86 % протягом перших 48 годин. Приблизно половина дози виводиться з калом у вигляді незміненого діосміну або діосметину, тоді як ці дві сполуки не виводяться із сечею.
Період напіввиведення діосметину показав середнє значення 31,5 години, коливаючись від 26 до 43 годин.
